Спецпроект

СБУ передала до музейних фондів Буковини конфісковані раритети

23 січня співробітники управління СБУ в Чернівецькій області передали до державних фондів Чернівецького художнього та краєзнавчого музеїв 11 старовинних предметів, які мають культурну та історичну цінність, і за рішеннями суду були конфісковані в контрабандиста-іноземця.

Про це пише day.kiev.ua.

У серпні 2012 року на міжнародному автомобільному пункті пропуску "Росошани" прикордонники затримали громадянина Молдови за спробу незаконного вивезення за кордон предметів історичної спадщини. Старожитності, які іноземець приховав від митного контролю, були виявлені правоохоронцями в його автомобілі. За висновком державної мистецтвознавчої експертизи вони становлять культурну та історичну цінність.

Серед раритетів – ікона "Ісус Христос з головою Іоана Хрестителя та предстоячими" розміром 45х33 см, написана в техніці малярства на дереві у кінці XIX ст., та десять металевих наконечників до стріл, що виготовлені з металу методом литва, кування та шліфування у XIII-XV ст.

Ікона є непересічним зразком сакрального мистецтва кінця XIX ст. із рідкісним підбором персонажів, що робить її свого роду унікальною. Образ створений у підкарпатському регіоні, де були сильні балканські впливи.

Вилучені в контрабандиста наконечники стріл утворюють колекцію і визнані предметами археологічної спадщини. Вони мають історичну цінність як зразки озброєння населення України пізнього середньовіччя.

За рішенням Міжвідомчої ради з питань вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей Міністерства культури України ці зразки національної старовини будуть зберігатися і вивчатися буковинськими фахівцями та поповнять музейні фонди краю.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.