Спецпроект

Музей Шевченка оцифровує документи з життя поета. ФОТО

Національний музей Тараса Шевченка презентував проект "Віртуальний архів Шевченка". Навесні цього року оцифрований архів документів про життя і творчість українського поета і художника буде представлено широкому загалу.

Про це "Історичній Правді" повідомили у Національному музеї Тараса Шевченка.

В музеї Шевченка зосереджено архівні документи Т.Г. Шевченка, що стосуються найбільш вагомих віх його життя.

Мова йде про унікальні документи, які раніше не були представлені так широко - скажімо, метрична книга 1795 року із записом про народження майбутнього поета, прижиттєві видання з автографами автора, листування державних службовців в період заслання, постові відомості про караульну службу Т. Г. Шевченка в Новопетровському укріпленні (1852 р.), особиста справа Т. Г. Шевченка Канцелярії Імператорської Академії Художеств.

Оцифровають також справу Військового департамента "По отношению командующего Императорской главной квартирой, об определении на службу, за возмутительные соченения, художника Санкт-Петербургской Академии Художеств Шевченку рядовым с правом вислуги", справу канцелярії Чернігівського цивільного губернатора "По отношении Санкт-Петербургского оберполицермейстера об учреждении полицейского надзора за назначенім в Академики Тарасом Шевченком" тощо.

За словами головного зберігача Музею Юлії Шиленко, в музеї зосереджена велика колекція документів, лише невелика частина з яких представлена в експозиції.

"У нас є багато матеріалів, які доступні лише вузькому колу людей, а між ними є й унікальні: прижиттєві твори з автографами ("Гайдамаки"), метрична книга, рапорт в Академію мистецтв 22 березня 1845 р., тощо, - зазначила Шиленко. - Всі ці документи мають обмежений термін зберігання, вони зшиті у справи і не розшиваються. Саме тому наше завдання – зберегти їх та забезпечити доступ до них за допомогою оцифрування".

Ідея проекту "Віртуальний архів" виникла напередодні святкування 200-ої річниці від дня народження Шевченка, що відзначатиметься в 2014 році, і спрямована на "активізацію інтересу широкої громадськості, у т.ч. й міжнародної, у вивченні життя та творчості поета".

Проект реалізовується за підтримки програми і³ фонду Ріната Ахметова "Розвиток України",

Як зазначив генеральний директор Національного музею Тараса Шевченка Дмитро Стус, на сьогодні перед музеєм стоїть завдання поступової його трансформації в науково-дослідний та популяризаторський центр.

"З появою сайту у нас з’явилася ідея віртуального музею, що дасть можливість популяризувати особистість Шевченка у всьому світі, - зазначив Стус. - А для цього вся шевченкіана має бути доступна для кожного в інтернеті".

Ознайомитися із новоствореним архівом можна буде за адресою www.museumshevchenko.org.ua. Що ж стосується оригіналів документів, вони будуть доступні відвідувачам музею на тимчасовій експозиції, яка також запланована в рамках проекту.

Для дотримання правильних умов оцифрування архівних документів, музейники використовуватимуть високоякісні професійні сканери, що не завдають шкоди оригіналам, пройдуть навчання у фахівців компанії-партнера "Електронні архіви України" з технологій розробки та інтеграції інтерактивних електронних ресурсів.

Дивіться також інші матеріали ІП за темою "Шевченко"

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.