ПЕРЕПОХОВАЛИ 231 ЖЕРТВУ КОРЮКІВСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ

Мешканці села Корюківка, закатовані фашистами на початку березня 1943 року, були урочисто перепоховані у переддень 70-х роковин трагедії.

Про це Історичній Правді повідомили у ВГО "Союз "Народна пам'ять".

Захід відбувся в рамках виконання Всеукраїнської програми з увічнення пам’яті жертв війни політичних репресій.

Місце трагедії досліджувала Чернігівська обласна громадська організація "Пошуковий клуб "Пам'ять Перемоги".

Присутні - керівництво міста, представники облдержадміністрації, громадськість – поклали квіти до пам’ятника закатованим у центрі міста. Траурний захід продовжився церемонією поховання останків за церковним обрядом в Урочищі Гай, де заплановано зведення меморіалу жертвам Корюківської трагедії.

"Вірю, що з часом на місці, де сьогодні відбувається перепоховання, буде встановлений Меморіал у пам'ять про всіх жертв Корюківської трагедії, -  - На жаль, нам навряд чи вдасться відновити імена усіх невинних жертв, - сказав під час церемонії голова правління ВГО "Союз "Народна пам’ять" Ярослав Жилкін. - але ми в силах зробити все, щоб якомога менше загиблих залишилися безіменними".  

Знищення мешканців села тривало з 1 по 3 березня 1943 року. За три дні фашисти знищили більше семи тисяч невинних людей. Це наймасштабніше масове вбивство мирних жителів часів Другої світової війни, здійснене загонами СС.

"Людей знищували настільки масово, що подекуди місто нагадує кладовище: біля багатьох будинків, перед входом у двори чи на подвір’ях стоять пам’ятники. На них вказані імена спалених людей, цілими сім’ями", - розповів  керівник Пошукового клубу "Пам'ять Перемоги" Михайло Балан.

Страшнішої трагедії ні Україна, ні світ не знали. Вбивства стали каральною відповіддю німців за дії радянських партизанів.

Частину жителів фашисти зігнали в центр, де людей розстріляли в великих будівлях села, зокрема в ресторані. Наступного дня забиті трупами будинки почали підпалювати. Карателі прочісували село, хапали людей і живцем кидали в палаючі хати.

За даними судмедекспертизи, проведеної після війни, смерть заподіювалася шляхом розстрілу з автоматів та станкових кулеметів, ударів тупими предметами й спалювання заживо. Це ж підтвердили й пошуковці громадської організації "Пам’ять Перемоги".

"За останками загиблих, які були ексгумовані, можна визначити, що людей забивали – руки, ноги, все має сліди побиття, - зазначив Балан. - Останки багатьох людей говорять про удари прикладів стрілецької зброї, зокрема на черепах".

На церемонію перепоховання до Корюківки прибули жителі 60 спалених сіл Чернігівщини, з 15 районів області. З кожного була привезена частинка землі на місце зведення майбутнього меморіалу в Урочищі Гай.

Після прочитання офіційного листа-звернення Президента України В.Януковича про необхідність увічнення пам’яті жертв трагедії, присутні заклали капсулу "Фрагмент меморіального хреста першої черги будівництва Меморіального комплексу".

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.