1 березня 1943

Корюківка. Імена нацистських катів стають відомі

70 років тому нацисти знищили майже 7 тисяч українців у містечку Корюківка на Чернігівщині. Це був найбільший із подібних злочинів гітлерівців проти мирного населення у Європі. Акція була проведена за наказом Байєра Бруно Франца, родом з німецького міста Касселя.

70 років тому, 1-2 березня 1943 року каральний загін нацистів знищив селище міського типу Корюківка на півночі Чернігівської області.

Ця трагедія була наймасштабніша й найкривавіша не лише на теренах Радянського Союзу, а й усієї Європи. У відомих на весь світ французькому селищі Орадур (червень, 1944 р.) нацисти замордували 642 жителя, у чеському Лідіце (червень, 1943 р.) - 320, у білоруській Хатині (березень 1943 р.) - 149 (за сучасними німецькими даними - 152).

У роки Великої Вітчизняної війни багатостраждальна Чернігівщина заплатила величезну людську ціну. З вересня 1941-го до вересня 1943 року окупанти знищили тут 127 тисяч мирних громадян. Близько 42 тисяч жителів вивезли на роботи в Німеччину, було спалено 61 населений пункт.

Українці на примусових роботах у Німеччині - скільки їх було?

З перших місяців окупації почалися репресії гітлерівців і в селі Корюківка, розташованому за 100 км на північ від Чернігова. У січні 1942-го окупанти розстріляли всіх місцевих євреїв (близько 300 осіб), у лютому – 131 родича партизанів та керівних працівників і 12 циган (ромів).

Жертва бузувірської розправи: прижиттєва руйнація кісток обличчя. Фото надані автором

Згідно з актом Чернігівської обласної комісії з встановлення і розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників у Корюківці (від 17 грудня 1943 р.), 1-2 березня 1943 року за два дні окупанти й їхні помічники-поліцаї по-звірячому знищили щонайменше 6700 людей (5612 тіл залишилися невпізнаними).

Під приводом перевірки документів людей зганяли в приміщення ресторану, земвідділу, театру, клубу, поліклініки, дитячої консультації, двох шкіл, на церковне подвір'я.

Прижиттєве пошкодження черепу прикладом карабіну

Партіями по 50-100 осіб жертв розстрілювали, не зважаючи на стать і вік. 2 березня забиті трупами будинки (тільки в ресторані понад 500 тіл) почали підпалювати, але вбивства тривали.

Судмедексперти встановили, що смерть було заподіяно "шляхом розстрілу з автомата, розстрілу зі станкового кулемета, фізичного насильства тупою зброєю з роздробленням кісток черепа та хребцевого стовпа в шийній ділянці... спалюванням живих людей – чоловіків, жінок і дітей".

З 1300 будівель містечка уціліло десять.

Українським інститутом національної пам'яті (УІНП) відповідно до указу президента "Про заходи у зв'язку з 70-ми роковинами Корюківської трагедії" від 22 вересня 2011 року і постанови ВР "Про вшанування пам'яті жертв Корюківської трагедії під час Другої світової війни" від 21 жовтня 2011 року здійснюються заходи, спрямовані на подальше вивчення історичних обставин масового знищення мирного населення в Корюківці та вшанування пам'яті безневинних жертв гітлерівського терору під час окупації України.

 Акт від 15 листопада 2012 р. про ексгумацію 14 жертв, більшість – діти й жінки

У рамках науково-пошукових заходів, присвячених трагедії Корюківки, співробітники УІНП не полишали зусиль з виявлення однієї з найбільших таємниць цієї унікальної - навіть за мірками гітлерівського терору на окупованих теренах СРСР - бузувірської акції й військового злочину.

Керівництво УІНП порушило питання про розшук відомостей про безпосередніх винуватців Корюківської трагедії перед начальником Управління реєстрації та архівних фондів Федеральної служби безпеки РФ, генерал-лейтенантом, доктором юридичних наук Василем Христофоровим.

Христофоров відомий як активний дослідник історії спецслужб та організатор публікації розсекречених документів, керівник Центру публікації джерел з історії ХХ століття ІРІ РАН. Також керівництво УІНП офіційно звернулося із запитом до директора ФСБ РФ, генерала армії Олександра Бортнікова.  

28 грудня 2012 року до УІНП надійшла відповідь, підписана згаданим генералом Христофоровим.

 Сучасна ексгумація жертв  військового злочину в Корюківці: обвуглені кістки жертв

Як зазначається в офіційному листі ФСБ РФ, що спирається на дані Центрального архіву ФСБ, масові розстріли мирного населення, знищення населених пунктів Чернігівщини, інші військові злочини й безчинства на території області з жовтня 1942 до вересня 1943 року здійснювали військовослужбовці угорської 105-ї легкої дивізії зі складу Східної окупаційної групи військ за вказівками командуючого групою генерал-лейтенанта Алдя-Папа Золтана Йогана, 1895 р. нар., уродженця Будапешту.

До початку 1942 року на Східному фронті на стороні Рейху воювало понад 200 тисяч угорських вояків. У січні-березні 1943 року 2-а угорська армія була вщент розгромлена Червоною Армією, втративши 80 тисяч убитими і 65 тисяч полоненими. Після цього Гітлер наказав покласти на угорські частини окупаційні та каральні функції в тилу.

Про злочини угорських частин на Чернігівщині читайте у проекті "Неписана історія"

Лише на Чернігівщині угорські частини взяли участь у знищенні до 60 тисяч мирних мешканців, виявляючи особливу жорстокість (як і на теренах сусідньої Білорусі). Самому угорському народу авантюра пронацистського режиму адмірала Хорті у Другій світовій війні коштувала понад 300 тисяч убитих солдатів і 600 тисяч загиблих мирних мешканців.

Але головне – УІНП вдалося отримати достовірну інформація про тих, хто безпосередньо доклав руки до варварського знищення майже 7000 мирних мешканців й повного знищення містечка Корюківка.

Ця кривава акція, свідчать документи спецслужб, була проведена каральним загоном за наказом начальника штабу 399-ї головної польової комендатури Байєра Бруно Франца, 1888 року народження, родом з німецького міста Касселя.

399-та головна польова комендатура знаходилася у місті Конотоп Сумської області і була підпорядкована VІІ-му відділу при штабі групи армій "Південь" вермахту. На фото: руїни Корюківки після каральної операції нацистів

УІНП продовжує пошук відомостей про обставини й винуватців Корюківської трагедії, іншу дослідницьку роботу, пов'язану із наближенням 70-ї річниці визволення України від німецько-фашистських загарбників.

Зокрема, у січні цього року УІНП звернувся до Міністра закордонних справ України Леоніда Кожари з проханням через наявні можливості ініціювати перед компетентним органами Федеративної Республіки Німеччина запит на інформацію стосовно:

– можливого притягнення у свій час до відповідальності за скоєний злочин проти людяності згаданого Байєра Бруно Франца, інших встановлених винуватців трагедії;

– щодо інших наявних в архівах ФРН документальних відомостей про трагедію Корюківки.

Українські пошуковці встановлюють імена убитих у Корюківці

Слід принагідно відзначити, що у березні 2005 року вклонитися пам'яті загиблих корюківчан прибули Надзвичайний і Повноважний Посол Федеративної Республіки Німеччина Дітмар Штюдеманн з дружиною Карін – графинею фон дер Шуленбург-Штюдеманн і радником з питань культури Арно Кірххофом.

Посол, стоячи з квітами перед сотнями учасників жалобного мітингу, заявив:

"Ми, німці, добре усвідомлюємо вчинене фашистами на вашій землі. Те горе, ті руйнації, які вони принесли, зрештою "накрили" і їх самих. Після загибелі Корюківки загинула й фашистська Німеччина. Минули роки. Відродилась і Німеччина, і Корюківка, стала незалежною Україна.

Народи обох країн подають одне одному руки над могилам загиблих, хоча провина наша велика. Але людська дружба може зробити багато чого, і це дає надію, що більше не повториться війна, не відродиться фашизм...".

Жертви нацистського терору в Корюківці

Додатковий запит на інформацію скеровано і до директора ФСБ Російської Федерації.

Зусиллями науковців УІНП, Чернігівської ОДА, Корюківської районної держадміністрації, доброчинних людей побачили світ науково-документальне видання "Корюківка, 1943: злочин проти людяності" (Чернігів, 2010 р.); "Мартиролог встановлених прізвищ жертв Корюківської трагедії 1943 року" (Чернігів, 2011);  Довідник збірник "Актуальні проблеми партизансько-підпільного руху в Україні в роки Великої Вітчизняної війни: Матеріали Міжнародної наукової конференції, м. Корюківка, 14 грудня 2011 р.  Чернігів, 2012; "Спалені села України (1941–1944 рр.). Анотований покажчик" (К., 2012, у виданні йдеться про близько 670 знищених селищ, подано довідки про  544 з них); "Спалені села Чернігівщини. Збірник документів і матеріалів" (Чернігів, 2012); "Війна. Окупація. Пам'ять: Примусові робітники з України в окупованій Європі. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції, 27 вересня 2012 р." (К., 2012).

Дивіться також:

Корюківка - забута трагедія. Як нацисти знищили 7-тисячне місто

Чому радянські партизани не допомогли Корюківці?

Хатинь - німецький злочин з українським акцентом

Як нацисти ліквідовували підпільників ОУН

Як радянські війська ґвалтували німкень

УІНП шукає інформацію про знищені нацистами села

1986: останнє інтерв'ю гауляйтера України Еріха Коха. ВІДЕО

Кацапізація Донбасу

"Портрет царя й цариці висів в хаті поруч з образом Бога й різних святих. Дітям то говорило — що цар, — це такий же святий, як інші святі. Коли на час закінчення школи дістав я якось до рук "Кобзаря", то його мова здавалася мені чимось у роді тієї мови, що нею писаний псалтир, тобто церковно-слов'янщини. Я вже й дома говорив "по-русски" й мої рідні були вдоволені, гордилися, що їх Саша говорить "по-панському". Ту ж Комишуваську школу й з тими ж всіма наслідками виходив і мій товариш по ній Микита Шаповалов. І в його прізвищі по тій же причині, що й у моїм теліпався русифікаційний хвостик "ов""

Європейська орієнтація Симона Петлюри

Долаючи навалу збройних сил Російської Федерації, українське суспільство одночасно розгорнуло масштабну роботу по знищенню «русского мира» в найменуваннях міст, площ, вулиць. Та не слід забувати, що Росія не тільки нав’язувала нам свої цінності, у тому числі в топоніміці, але й деформувала національну пам’ять українського народу. Особливо багато грязюки наліплено на постать публіциста, державотворця, воєначальника, мислителя Симона Петлюри

Український вояк, який врятував десятки євреїв

Круглий сирота з Лемківщини. У 17 років, неповнолітнім, пішов воювати за Україну в складі Українських Січових Стрільців. Здобув дві вищі освіти в Празі. Став успішним бізнесменом в міжвоєнній Галичині. Для врятування євреїв створив окремий бізнес і рятував їх у промисловому масштабі. За що був, врешті решт, покараний нацистами. З Німеччини до США, його – вже немічного – витягнули вдячні євреї. Звати його Олекса Кривов'яза. Латинкою прізвище писав, як Krywowiaza

Авіація працює по «своїм», або Мулінська катастрофа 1945 року

У свідомості багатьох російських дослідників, радянсько-японська кампанія постає майже ідеальною. Мемуари, література, вікіпедія та військова хроніка повністю підтверджує це, даючи однобоку модель сприйняття минулих подій. Успіхи відомі – 700 кілометровий бліцкриг 6 танкової армії через Хінган, захоплення в полон 600 тис. угруповання Квантунської армії, мінімальні втрати, та прорив сучасної прикордонної фортифікаційної системи оборони японських військ. Але навіть і тут, можна знайти «підводне каміння», у вигляді фактів, що свідомо приховувалися роками. До таких подій відносяться і інцидент 16 серпня 1945 року, коли радянські впс розбомбили власні війська які дислокувалися біля міста Мулін