Польща хоче грандіозний меморіал Качинському під Смоленськом - ЗМІ

Польська влада просить виділити територію в 100 тисяч квадратних метрів у Смоленській області Росії - для спорудження меморіалу на місці катастрофи в 2010 році Ту-154, яким летіли президент країни Лех Качиньський і члени уряду Польщі.

Про це повідомляють "Известия".

"Поляки просять територію більше Червоної площі [90 тис. кв.м. - ІП], - розповіло виданню джерело в адміністрації Смоленська. - Буде дивно, якщо ми задовольнимо це прохання. Жителі області не зрозуміють, якщо меморіал займе стільки місця".

Плани забудови території меморіального комплексу - крім власне пам'ятної споруди довжиною 115 м - передбачають зведення каплиці, створення музейної експозиції, а також охоронної і паркувальної зон.

Домовленість про створення меморіалу загиблим в катастрофі під Смоленськом була досягнута президентами Росії та Польщі Дмитром Медведєвим і Броніславом Коморовським у 2011 році. Польська сторона повинна була профінансувати створення меморіалу, а російська - облаштувати його територію. Тоді ж було оголошено конкурс на проект пам'ятника.

У березні минулого року були підведені підсумки, і в квітні 2013 року - третю річницю трагедії - передбачалося відкрити комплекс. Але, як повідомили в адміністрації Смоленської області, жодних робіт досі не ведеться, оскільки не вдалося погодити місце і, головне, площу.

"Ми не можемо дозволити собі зробити з цього меморіалу подразник для нашого населення, для ветеранів області, - заявив губернатор Смоленської області Олексій Островський. - Але, безсумнівно, ми докладемо всіх зусиль для того, щоб ця робота була доведена до кінця".

"Ця історія дуже болісно сприймається в польському суспільстві, - зазначила головний науковий співробітник відділу Східної Європи Інституту наукової інформації з суспільних наук РАН Лариса Ликошіна. - Якщо в Росії будуть виступи проти меморіалу, поляки можуть відреагувати на них з образою".

"Вони [поляки] так наполягають, ніби це їхні землі, - протестує член комітету Госдуми з міжнародних справ Ян Зелінський. - Зрозуміло, що Російська Федерація не буде виконувати ультиматуми".

Урядовий літак Польщі Ту-154 розбився 10 квітня 2010 року в умовах поганої видимості при заході на посадку. На його борту знаходилися президент Польщі Лех Качинський і члени польського уряду. Вони летіли до Смоленська, щоб узяти участь у траурних заходах, присвячених 70-й річниці розстрілу польських офіцерів у Катинському лісі.

Читайте на ІП всі матеріали за темою "Трагедія під Смоленськом"

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.