У Франції влада знищила неоготичну церкву. ВІДЕО

У французькому місті Аббевілль (Пікардія) з ініціативи місцевої влади знищено неоготичну церкву Сен-Жак XIX сторіччя.

Про це повідомляє АrtТribune.

"Мер Аббевілля Ніколя Дюмон отримав, що хотів, - пише видання. - Він ані кроку не зробив, щоб зупинити руйнування церкви". Внаслідок цього неоготична споруда була доведена до аварійного стану, а сьогодні її "розібрали".

Ось як виглядяє розбирання:

Відеo: FB Francois Lariviere

Знищення церкви Святого Якова відбулося з санкції депутатів міської ради, які провели закрите голосування щодо долі храму.

80% Аббевілля було зруйновано під час Другої світової війни, і Сен-Жак - одна з небагатьох пам'яток регіону, яка не постраждала. "Що не зробили німецькі бомби, зробила байдужість влади", - зазначає видання.

У сумній долі храму звинувачують також міністерство культури Франції, яке не включило Сен-Жак у список історичних пам'яток.

Як відомо, у березні 2013 року, незважаючи на протести громадськості, було знесено частину Берлінського муру.

Дивіться також інші матеріали ІП за темою "Забудова"

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.