В Одесі не забороняли символіку УПА

Одеська міська рада не приймала рішення про заборону "символіки ОУН-УПА".

Про це повідомляє Інтерфакс-Україна.

Як повідомили агенції в міськраді, відповідний проект рішення дійсно винесли на сесію представники Комуністичної партії України, однак більшість депутатів не підтримали дане рішення.

Тоді комуністи переформулювали проект рішення в депутатський запит до правоохоронних органів і до ряду органів центральної влади з проханням не допустити розвитку фашизму в Україні.

Як відомо, сьогодні вранці агенція УНІАН повідомила про те, що депутати Одеської міськради ухвалили рішення "Про заходи щодо недопущення проявів нацизму, фашизму і радикального націоналізму в місті Одесі", де серед іншого ішлося і про заборону "символіки ОУН-УПА".

"Історична Правда" нагадує, що не існувало жодної "символіки ОУН-УПА". ОУН мала свій прапор (синій із жовтим тризубом), бандерівська ОУН (революційна) - свій (червоно-чорний), а головною відзнакою УПА був тризуб (при цьому УПА воювала під синьо-жовтим стягом).

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.