Спецпроект

"Хамелеон на полюванні" поповнив музей історії зброї в Запоріжжі. ФОТО

Стилет під назвою "Хамелеон на полюванні" тепер можна побачити в Запорізькому музеї історії зброї. Ініціатором його створення став директор музею В.Шлайфер.

Про це пише mv.org.ua.

Клинок зброї виготовили американські майстри, через те що в Запоріжжі немає фахівців такої високої кваліфікації. Інші деталі виробу виготовлені українськими умільцями.

Створювали ювелірно оброблений стилет близько півтора місяця. Як розповів В.Шлайфер, фігурка хамелеона з висунутим язиком виготовлена ​​зі збройової сталі, очі виконані з діамантів блакитного та зеленого відтінків. Композиція виробу досить проста: хамелеон розташувався на фрагменті скам'янілого дерева і намагається дістати своїм довгим тонким язиком муху. На звороті фрагмента дерева на цю муху готується напасти павук. Причому в черевці з бурштину у хижака видно застиглу там мошку.

"Хамелеон на полюванні"

"Небезпека нас підстерігає з усіх боків", - так прокоментував сенс ювелірної композиції стилета В.Шлайфер. "Для виготовлення одного з компонентів стилета я використовував невеликий фрагмент скам'янілого дерева. Цей матеріал нагадує про вічність порівняно зі скороминущим людським життям. Коли ще не було людей, в природі вже було все, як зараз: хтось полював, хтось рятувався".

За словами директора музею, хамелеон - ідеальний образ для рукоятки стилета. Використовувати його в збройовій справі Шлайфер вирішив після читання роману Андрія Куркова "Добрий ангел смерті", де хамелеон є одним з персонажів. За словами Віталія Шлайфера, "Хамелеон" ненадовго затримається в запорізькому музеї історії зброї. Шанувальники творчості зброяра вже проявили інтерес до нового експонату.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.