МЗС має претензії до генконсула РФ, який образив кримських татар

МЗС України викликало старшого радника посольства Росії в Україні, щоб висловити занепокоєння некоректними висловлюваннями генконсула РФ у Сімферополі на адресу кримськотатарського народу.

Про це повідомляється на офіційному сайті МЗС.

Представнику посольства Росії було наголошено, що кримськотатарське населення є невід’ємною складовою частиною багатонаціонального українського суспільства.

"До цього часу зберігає чинність угода з питань, пов’язаних з відновленням прав депортованих осіб, національних меншин і народів, підписана у Бішкеку 9 жовтня 1992 р. і ратифікована Росією, - йдеться в заяві. - Тому МЗС України виходить з того, що офіційна позиція РФ визначається положеннями зазначеної угоди, а не думкою російського консульського агента".

МЗС України сподівається, що МЗС РФ та російська влада дадуть належну оцінку висловлюванням генконсула Владіміра Андрєєва - "як у частині артикуляції офіційної позиції Росії, так і корегування предмету його професійної діяльності".

Як відомо, генконсул РФ у Сімферополі Владімір Андрєєв заявив, що кіно про депортацію кримськотатарського народу Сталіним у 1944 році "спотворює історію Великої вітчизняної війни".

Андрєєв фактично виправдав депортацію, у сталінському стилі звинувативши кримськотатарський народ у "зраді" і співпраці з нацистами. При цьому він стверджував, що його слова - офіційна позиція РФ

Перший заступник голови Меджлісу Рефат Чубаров закликав владу України заявити про небажаність перебування Андрєєва на території України, назвавши висловлювання консула "фашиствуючими".

Кримські татари планують 23 травня провести пікет протесту біля генерального консульства Росії в Сімферополі.

У 2010 році генеральний консул Росії у Львові Ґузєєв заявляв, що Україну "придумали австріяки", щоб розділити "два братні народи". Через кілька місяців його перевели з України.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.