Спецпроект

У Тернопільському замку хочуть зробити музей міста

Кількість музеїв у Тернополі незабаром може зрости. Йдеться насамперед про тернопільський замок - історичну будівлю в центрі міста.

Про це пише timeua.com.

Зазвичай в таких замках містяться міські музеї, якими водять екскурсії і для городян, і для туристів. У Тернополі поки не так, але вже за рік все може змінитися, стверджує місцева влада.

Щодо замку, то щоб облаштувати в ньому музей міста, в першу чергу потрібно переселити з нього школу греко-римської боротьби. Для ДЮСШ треба знайти нове гідне і відповідне для юних борців приміщення. На початку квітня цього року виконком Тернопільської міськради затвердив перелік проектів, для яких Тернопіль шукає інвесторів. У цей перелік увійшла і майбутня будівля школи греко-римської боротьби.

"Я думаю максимально наступного року цей об'єкт стане дійсно історичним, дійсно туристичним, куди приходитимуть наші мешканці Тернополя, жителі, гості міста, туристи з інших країн. - Розповідає начальник управління стратегічного розвитку міста Тернопільської міськради Юрій Дейнека. - І ми будемо з гордістю приводити їх, показувати історичний об'єкт нашого міста, який, напевно, є першим об'єктом, візитною карткою нашого міста".

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.