Спецпроект

Фінський виробник одягу сплагіатив картину Марії Приймаченко

Фінська компанія Marimekko, яка виробляє одяг і товари для дому, визнала, що один з її фабричних узорів був скопійований із робіт українки Марії Приймаченко. Музей українського народного декоративного мистецтва радиться з юристами, що з цим робити.

Фінська газета Helsingin Sanomat написала, що узор компанії Marimekko (фінський виробник і продавець одягу й товарів для дому), запроваджений у виробництво з 2007-го, майже повністю ідентичний картині 1963 року української художниці Марії Приймаченко, повідомляє Reuters.

Дизайнер компанії Крістіна Ізола і сама компанія Marimekko зізнались у плагіаті і вибачились. "Я не знала про копірайт, як і про те, що це чиясь робота", - зазначила Ізола.

Дизайн "Metsanvaki" (наїв із зображенням лісових дерев) був також використаний на "лівреї" одного з літаків компанії Finnair. Після повідомлення про плагіат авіакомпанія пообіцяла прибрати зображення, повідомляє УП.Життя.

Літак FinnAir із плагіатом. Посередині - Крістіна Ізола

Музей українського народного декоративного мистецтва, в колекції якого перебуває картина Приймаченко, назвав ситуацію "дуже неприємною".

Картина Марії Приймаченко "Щур у дорозі" (1963)

"Ми консультуватимемося з юристами з цього приводу, - зазначила директор Національного музею українського народного декоративного мистецтва Адріана Вялець, - оскільки це серйозне порушення авторських прав".

 Узор фінської компанії 2007 року називається Metsanvaki ("лісовий народ"). За збігом обставин, Marimekko перекладається з фінської як "плаття Марії"

Головний дизайнер Marimekko Мінна Кемелл-Кутвонен сказала, що наразі важко оцінити збитки від скандалу. Курс акцій компанії з часу повідомлення про плагіат дещо знизився.

Марія При[й]маченко (1909-1997) —  українська художниця, працювала переважно в жанрі "наївного мистецтва". Все життя прожила в селі Болотня Іванківського району Київської області. Чоловік Василь - лейтенант Червоної армії - воював на фінській війні, пропав безвісти у Другу світову.

Лауреат Шевченківської премії (1966), заслужений діяч мистецтв УРСР, народна художниця України. 2009 рік рішенням ЮНЕСКО було визнано роком Марії Приймаченко.

У 1937 році її роботи демонструвалися на Світовій виставці в Парижі, після чого художниця стала відомою і за кордоном. Пабло Пікассо нібито називав твори Приймаченко "Прекрасними роботами геніальної жінки".

Творче кредо: "Людей люблю, творю на радість, на щастя людям, щоб всі народи один одного любили, щоб жили вони, як квіти по всій землі..."

Дивіться також:

Засновник бренду Kenzo відвідав музей Івана Гончара. ФОТО

Як депутати ВР пишуть "історичні праці", плагіатячи "Вікіпедію"

Українські витоки авангарду Казимира Малевича

Інші матеріали за темою "Мода"

Інші матеріали за темою "Плагіат"

Інші матеріали за темою "Живопис"

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.

"Цього разу це війна". Фрагмент із книжки Крістофера Кларка "Сновиди"

Уранці 28 червня 1914 року, коли ерцгерцог Франц Фердинанд із дружиною Софією прибули на залізничний вокзал у Сараєві, Європа ще жила в мирі. Через 37 днів спалахнула війна, яка забрала життя понад кільканадцять мільйонів людей, зруйнувала низку імперій і докорінно змінила хід світової історії. У книжці Крістофера Кларка "Сновиди" події, що призвели до Першої світової війни, розгортаються майже похвилинно.

"Архіви — це пам'ять народу"

Інтерв’ю з представниками Державної архівної служби України Анатолієм Хромовим і Тетяною Шевченко для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Мирон Коновалець. "Він ніколи не афішував те, що робив для брата"

На відміну від Євгена Коновальця, який фігурує у багатьох справах і сотнях довідок та агентурних повідомлень органів нквс, про брата Мирона відомостей дуже мало. Водночас його роль у діяльності УВО і ОУН була доволі важливою, хоч і мало публічною. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України вдалося знайти й дослідити кілька цікавих документів, які підтверджують це і доповнюють скупі сторінки біографії Мирона Коновальця – доктора права, талановитого журналіста і активного громадського діяча.