На Одещині прибирають бюст Франка заради Леніна. ФОТО

Влада райцентру Іванівка (Одеська область) ініціювала демонтаж погруддя Івана Франка, встановленого навпроти будівлі місцевої райдержадміністрації і районної ради.

Про це повідомляє "Україна Молода".

Бюст було встановлено у 2007 році замість монумента Леніну, демонтованого за рішенням тодішнього голови РДА Олексія Колесникова.

"На мою думку, це було як пародія, оскільки погруддя не відповідало постаменту, - наголосила нинішня голова Іванівської РДА Наталія Бянова. - Крім того, ім'я на постаменті написано без пробілів".

За повідомленням "Траса Е-95", причиною демонтажу є й те, що представники КПУ звернулися з проханням забрати мармурові плити, на яких колись стояв пам'ятник Леніну і які належить Компартії. І депутати селищної ради на сесії вирішили повернути плити комуністам.

КПУ планує використати мармур для облаштування пам'ятника Леніну.

 Погруддя Франка, уже без мармурових плит

"Місцева влада пояснює демонтаж погруддя Франка тим, що буцімто воно не відповідає естетичним нормативам", — вважає голова Одеської облорганізації партії "Свобода" Андрій Маляс. - Це нагадує ситуацію, коли в Одесі вулицю Івана та Юрія Липи перейменували тільки з тієї причини, що вони були затятими патріотами".

Натомість керівництво Іванівської селищної ради запевняє, що йдеться лише про реконструкцію погруддя.

"Всі роботи з відновлення плануємо завершити впродовж третього кварталу поточного року, - зазначила в.о. селищного голови Раїса Довгань. - Пам’ятник тимчасово передано у майстерню одного з місцевих приватних підприємців, оскільки він зношений і зіпсований".

Водночас вона не заперечила, що після реставрації постамент переїде з центру в більш віддалене місце: "Ймовірно, після реконструкції він буде перенесений на Алею бойової та трудової слави, де у нас височіють постаменти відомим національним діячам і визволителям. Що з’явиться на постаменті замість Франка, говорити зарано. Можливо, там буде клумба".

Про Івана Франка, його соціалістичні і не тільки погляди і запеклу дружбу з Михайлом Грушевським читайте в розділі "Студії".

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.