Спецпроект

Виставка текстильної скульптури експонується в Музеї гетьманства

З 7 по 27 липня в Музеї гетьманства у Києві експонується виставка текстильної скульптури Олександри Марей та Тетяни Ксеніної.

Про це пише prostir.museum.

Тетяна Ксеніна народилася в 1960 році в місті Донецьку. Рукоділлям цікавилася ще з дитинства. Спочатку навчилася в'язати спицями, гачком, шити, плести макраме, вишивати хрестиком, бісером, освоїла машинну вишивку. Якось, на одному з вернісажів пані Тетяна побачила незвичайних і дуже красивих ляльок Александри Марей. Вони були зроблені в техніці текстильної скульптури з капрону. Відвідала майстер-клас лялькарки і з тих пір весь свій вільний час присвячує виготовленню ляльок. Довелося стати пластичним хірургом, перукарем, стилістом, візажистом та ін.

Основні матеріали з яких зроблені ляльки це капрон, синтепон, дріт, поролон, різні тканини, декоративна тасьма, пряжа, хутро і багато інших матеріалів. Практично неможливо зробити дві однакові ляльки, кожна лялька неповторна, в кожної свій характер і настрій, вони такі ж різні, як і люди.

Текстильні скульптури

Тетяна мріє, щоб її ляльки викликали посмішку, дарували радість і любов, робили навколишніх людей щасливими, створювали в будинку атмосферу тепла, затишку і спокою.

Теми

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.