Спецпроект

АНОНС: Виставка живопису Георга Льовендаля в Чернівецькому художньому музеї

Чернівецький обласний художній музей запрошує на відкриття виставки творів художника театру Георга Льовендаля, що організована Фондом Георга Льовендаля (Бухарест, Румунія). Початок заходу - 18 липня 2013 р. о 16.00.

Про це пише prostir.museum.

Георг Льовендаль належав до стародавнього датсько-норвезькому роду; пробував себе в якості актора і балетного танцюриста. У 1915 займався сценографією в Театрі опери Принца Ольденбургского.

У 1918 після смерті батька відправився в Бессарабію. Працював деякий час в дитячому ляльковому театрі в м. Сороки, потім для різних театральних труп в Кишиневі. Виконав декоративні панно для будівлі Дворянського зібрання.

В Бухаресті працював сценографом і режисером у невеликих літніх і водевільних театрах.

У 1926 прийняв посаду художника-постановника Національного театру в Чернівцях, столиці Буковини. Співпрацював з провідними румунськими режисерами Віктором Іон Попа (Victor Ion Popa), Аурелом Іон Майцаном (Aurel Ion Maican), Джорджі Михайлом Замфіреску (George Mihail Zamfirescu), котрі принесли театру в Чернівцях славу провідного авангардного театру Румунії. Зіграв роль у становленні першого лялькового театру в Румунії, відкритого в 1928 як відділення Національного театру Чернівців. Займався живописом, його улюбленими сюжетами були селяни і монастирі Буковини.

Афіша виставки творів Георга Льовендаля

У 1931 став засновником товариства "Друзі мистецтва Буковини", яке почало проводити щорічні осінні виставки. У 1933 його персональна виставка (89 робіт) відбулася в Національному палаці у Чернівцях. У 1935 провів першу персональну виставку в Бухаресті (живопис, малюнки, акварелі). У 1936 його картина "Селянин у зламаній капелюсі" (1935) була придбана для Музею сучасного мистецтва в Брюсселі. У тому ж році (1936) його виставка (141 робота) пройшла в Музеї Карола II в Чернівцях.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.