Спецпроект

У Латвії створюється Музей негромадян

Парламент непредставлених, Конгрес негромадян Латвії схвалив ідею створення Музею негромадян (Музей живої пам'яті). Про це повідомив Депутат Парламенту непредставлених Володимир Шилін.

Про це пише baltija.eu.

Пропонується експозицію побудувати з чотирьох розділів. Перший розділ "Хто ми - негромадяни, звідки ми взялися і чому ми вважаємо своє становище принизливим".

До розділу входять стенди:

1. Історія виникнення негромадян в Латвії. (За матеріалами Гущина В.І., Гапоненко А.В. Соколова В.Б. та ін)
2 Зобов'язання Латвії про ліквідацію інституту негромадян в країні і рекомендації європейських інстанцій з цього питання. (За матеріалами Гущина В.І., Гапоненко А.В. Соколова В.Б. та ін)
3. Обмеження негромадян в правах порівняно з громадянами.

Другий розділ "Що я робив і як я жив, коли був людиною у своїй країні".

Основний стрижень (теза) експозиції цього розділу "Життя без достатку, але і без страхів - поламана доля людини - знищене виробництво - опущена країна".

Відповідно з цією тезою пропонується наступне побудова кожного окремого тематичного ланцюжка. Ініціюється лист-життєпис негромадянина, який працював до 90 року на одному з латвійських підприємств (господарстві, дослідному інституті, КБ, і пр.). Потім - дається характеристика самого підприємства: його організація, чисельність працювали, види продукції, її обсяги та вартість, соціальний та побутової пакет послуг підприємства.

У висновку щодо конкретного підприємства, господарству, КБ, дослідному і навчальному інституту даються дані про втрати, пов'язані з їх закриттям.

При надходженні чергового листа оформляється наступний ланцюжок експозиції і т.д.

На підсумковому стенді у другому розділі за принципом накопичення відомостей даються втрати від закриття підприємств у результаті ліквідації робочих місць, упущеної вигоди і втрачених напрямків діяльності.

Окремо на картах Риги і Латвії будуть показані підприємства, господарства, організації, втрачені Латвією у період після 1991 року.

Третій розділ експозиції: "Порушення прав людини щодо негромадян і збиток, нанесений негромадянам за 22 роки утиску їх прав".

У цьому розділі формуються стенди про порушення прав людини з боку державних органів відносно негромадян. (Дані Бузаєва В.В., Цилевич Б.Л. та інших правозахисників.) Даються приклади виграних судових справ за заявами негромадян на державні структури.

За розрахунками і матеріалами Гапоненко А.В. та ін економістів оформляються стенди про реальні втрати негромадян в результаті обмеження прав негромадян в період приватизації, закриття підприємств та інших утисків за 22 роки їх дискримінації.

Четвертий (робочий) розділ експозиції: "Книга Живий Пам'яті". Девіз цього розділу: "Твої приниження, образи і проблеми стають і нашими проблемами, якщо ти записав їх у нашій книзі"

Враховуючи, що при функціонуванні музею в приміщенні завжди буде знаходитися співробітник музею, то йому доцільно вести "Книгу Живої Пам'яті", в якій, після контрольованої авторизації, будь-який відвідувач може описати свою зламану долю чи конкретний випадок приниження його людської гідності через статус негромадянина.

Тут же відвідувач може познайомитися з матеріалами Конгресу негромадян, і якщо він поділяє викладені в них положення, він може тут же зареєструватися як член Конгресу негромадян.

У третьому журналі "Почуйте мій біль", людина може написати про свої проблеми. Таких як необхідність перекладу з латиської на російську рецептів, рахунків, повідомлень; виготовлення ксерокопій з документів; наданні допомоги при догляді за хворим тощо.

"Негромадяни" - визначення для осіб без громадянства в Латвії та Естонії, які мають особливий статус. Він поширюється на осіб, які проживають у цих державах, що перебували у громадянстві СРСР, які після його розпаду не отримали ніякого визнаного громадянства, а так само на їх дітей, які не мають ніякого громадянства.

"Негромадянство" жителів країни - фактично досить дивний, раніше невідомий у світовій практиці статус - негромадяни не можуть вважатися ні громадянами, ні іноземцями, ні також особами без громадянства, а є особами з "Oсобливим правовим статусом".

В якості документа, що посвідчує особу, їм видається особливий "паспорт негромадянина" (який видається тільки їм - "проїзний документ особи без громадянства").

У Латвії на сьогоднішній день близько 320 тисяч осіб мають статус негромадян, більшість з них є росіянами. Це становить більше 13% від загальної кількості населення. Негромадяни повністю позбавлені політичних прав і не можуть обирати навіть депутатів тих самоврядувань, де вони платять податки.

В Естонії більшість негромадян - це колишні громадяни СРСР, які проживали на території Естонії і не отримали її громадянства після розпаду Радянського Союзу. На 1 червня 2013 року по даним естонського МВС число апатридів становило 90 190 осіб або 6,7% населення.

Теми

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.