У Києві зникла встановлена Міхалковим дошка Столипіну

Меморіальна табличка міністру внутрішніх справ, прем'єру Російської імперії (1906-1911) Петру Столипіну, зникла з будівлі на вул.Гончара, 33 в Києв.

Про це повідомило джерело в Київській державній адміністрації, яке цитує "Інтерфакс-Україна".

За словами джерела, відповідний підрозділ КМДА має намір найближчим часом звернутися до правоохоронних органів з цього приводу.

Зникнення було виявлене сьогодні вранці. На місці, де вона раніше висіла, немає ніяких слідів вандалізму. Зовні видно, що її акуратно викрутили без пошкоджень стіни.

У посольстві РФ в Україні вже засудили викрадення меморіальної дошки Столипіну й очікують покарання винних.

"Розраховуємо, що меморіальна дошка буде відновлена на старому місці, винні у святотатстві будуть знайдені й понесуть заслужене покарання", - сказано в ноті посольства.

Міліція відкрила справу за фактом зникнення дошки.

Як відомо, гіпсову меморіальну дошку на будинку за адресою Олеся Гончара, 33, повісили під охороною міліції у вересні 2011 року невідомі люди за участю російського режисера Нікіти Міхалкова - з нагоди 100-річчя з дня убивства Столипіна у Київській опері.

Заступник голови НРУ Роман Сушко тоді висловив думку, що це провокація: "Раптом рухівці візьмуть молотки і почнуть бити".

Тоді ж прем'єр-міністр Микола Азаров назвав Столипіна "видатним державним діячем і реформатором".

Через кілька місяців після відкриття дошка зазнала акту вандалізму - невідомі завдали по ній ударів, в результаті чого на ній залишилися сліди.

У 2012 році тодішній депутат-регіонал Едуард Прутнік активно пропагував спорудження в Києві пам'ятника Столипіну.

Петро Столипін (1862-1911) - міністр внутрішніх справ і прем′єр-міністр Російської імперії (1906-1911). Народився у Дрездені (Німеччина), був гродненським і саратовським губернатором.

Проводив жорстку політику на укріплення самодержавства. Розпустив Думу, увів військово-польові суди, обмежував політичні свободи, проголошені царським маніфестом від 17 жовтня 1905 року.

Розпочав аграрну реформу, яка мала виховати в Росії міцного селянина-господарника, але не встиг довести її до кінця. Будучи російським націоналістом, вів боротьбу з національними автономіями, в тому числі українцями та євреями. За кілька місяців до смерті заявив, що поки він живий, пам'ятника Шевченку в Києві не буде.

Убитий у Київському оперному театрі терористом-есером. Похований у Печерській Лаврі.

Детальніше про "реформаторство" Столипіна і його стосунок до України читайте на ІП в розділі "Тексти"

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.