Спецпроект

На місці "Черкізона" відкриють музей

Т.в.о. мера Москви Сергій Собянін запропонував організувати на майданчику колишнього Черкізівського ринку музейні сховища з виставковим залом, а також великий хокейний центр ЦСКА.

Про це пише dni.ru.

При цьому Собянін пояснив, що земля, на якій розташовувався ринок, належить федеральному центру, і попросив главу держави дати відповідне доручення, щоб розв'язати це питання з профільними відомствами.

"Це хороша пропозиція, це дійсно самий центр міста, для москвичів буде дуже зручно цим користуватися: і спортивними спорудами, і сховищами, які можна зробити і виставковими майданчиками. Давайте опрацюємо, таке доручення я обов'язково сформулюю уряду", - сказав Путін у відповідь.

Черкізівський ринок - найбільша "барахолка" Москви. Вона існувала в столиці з 1990-х років. На ринку працювали більше 100 тисяч людей, більше 60 тисяч з яких - нелегальні мігранти з КНР. 

"Черкізон" закрили у червні 2009 року через порушення санітарних та пожежних норм. На його території виявили небезпечну для здоров'я контрабандну продукцію, в тому числі дитячі товари, а також численні порушення санітарних та пожежних норм. Небезпечний контрафакт було вирішено знищити, а сам ринок - знести. Після цього багато торговців переїхали на інші московські ринки.

Земельна ділянка площею 66,5 гектара, на яких розташовувався ринок, була надана держуніверситету фізкультури, спорту і туризму на праві безстрокового користування. Передбачається, що на цьому місці буде побудовано до одного мільйона квадратних метрів житла та інших значущих соціальних об'єктів.

Теми

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.