Спецпроект

Музей Енді Воргола святкує його ювілей

6 серпня "королю поп-арту" Енді Ворголу могло б виповнитися 85 років.

Музей у місті Піттсбург (штат Пенсільванія), присвячений його творчості, вирішив відзначити цю дату незвичайним чином: з могили художника була запущена пряма веб-трансляція, повідомляють podrobnosti.ua.

Як розповів директор музею Ерік Шайнер, проект отримав назву "Фікція". Це пояснюється тим, що якось Воргол заявив: "Я б хотів, щоб моя могильна плита була порожньою - ні епітафії, ні імені. Хіба що, може бути, слово "фікція".

Зайшовши на сайт музею, можна поспостерігати, як вітер колише дві повітряні кульки на могилі Воргола, що знаходиться на околиці Піттсбурга. Іноді в кадрі з'являються люди: вони підходять до надгробка, фотографуються і йдуть.

Хтось із шанувальників приніс кілька банок консервованого супу "Кемпбелл", які так любив зображати художник. Бажаючі можуть також замовити квіти і подивитися в прямому ефірі, як їх покладуть на могилу. Трансляція розпочалася рівно опівночі за місцевим часом і триватиме 24 години.

За словами Шайнер, Ворголу, найімовірніше, доставило б задоволення знати, що він залишається в центрі уваги навіть за 25 років після смерті. Творці проекту організували також пряму трансляцію з церкви в Піттсбурзі, де художник був хрещений.

Енді Воргол - культова фігура в історії руху поп-арт. У 1962 році він створює свої популярні картини "Зелені пляшки "Кока-коли" і "Банки супу "Кемпбелл", після чого починає активно співпрацювати як фотограф і художник із зірками. Майстер епатажу, він залишається одним з найбільш продаваних художників сучасності.

Воргол народився в Піттсбурзі в родині емігрантів зі Словаччини, карпатських русинів за походженням. Закінчивши інститут у рідному місті, перебрався до Нью-Йорка. Ілюструючи журнали і займаючись рекламою, він оспівував гамбургери, долари і банки томатного супу, чим неймовірно прославився. Про його роботи заговорили як про сенсацію.

Сам же Воргол вважав, що немає мистецтва "високого" і "низького". Він пояснював, чому так часто зображував пляшку "Кока-коли": "Цей напій п'ють всі - і президент країни, і Ліз Тейлор, і жебрак, який знає, що його кока-кола не гірше, ніж у президента". Воргол помер у Нью-Йорку в 1987 році в результаті несподіваних ускладнень після операції. Йому було всього 58 років.

У Музеї Воргола в Піттсбурзі на семи поверхах зібрані 12 тисяч його робіт, а також унікальні архіви - тисячі фотографій, аудіоплівки, повна підшивка журналу "Інтерв'ю", який митець видавав, особисте листування, предмети гардероба, в тому числі більше трьох десятків знаменитих сріблястих перук , які були "фірмовим знаком" екстравагантного художника.

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.