Меморіальну дошку Ковпаку в Яремчі не знищено. ФОТО

Меморіальна дошка Сидору Ковпаку в Яремчі (Івано-Франківська область), про ліквідацію якої повідомляло об'єднання "Тризуб", майже не зазнала ушкоджень.

Про це "Вікнам" повідомив читач Олег Дзем'юк, який і надіслав фото "ліквідованої" в Яремче пам'ятної дошки командиру Сумського партизанського з'єднання УРСР (1941-44) Сидору Ковпаку.

"Що значить ліквідували? Взяли пошкрябали носа та дати народження Сидора Ковпака і, здається, намагалися замалювати надпис на пам’ятній дошці, — написав у редакцію читач. — От і все. А піару зробили на всю Україну. Не там піаритеся, хлопці. Своїми діями робите тільки конфронтацію в українському суспільстві".

"Ліквідована" дошка. Фото: Олег Дзем'юк

Як відомо, у вівторок всеукраїнське об'єднання "Тризуб" повідомило, що "спецбоївка" об'єднання "у відповідь на агресію ворогів української нації" ліквідувала пам'ятну дошку Сидору Ковпаку в Яремче Івано-Франківської області.

У відповідь Компартія вимагала притягнути їх до кримінальної відповідальності і посилити кримінальну відповідальність "за наругу над пам’яттю радянських воїнів-визволителів".

У неділю "свободівці" заявили, що зірвали захід комуністів у Яремчі на честь 70-ої річниці Карпатського рейду партизанського загону Сидора Ковпака та закидали лідера КПУ Петра Симоненка яйцями.

Як відомо, у лютому 2013 року року більше 10 прихильників партії "Свобода" на чолі з нардепом Ігорем Мірошниченком зруйнували в Охтирці пам’ятник Володимиру Леніну.

У березні 2013 року невідомі особи завдали пошкоджень та руйнувань меморіалам героям національно-визвольних змагань Бандері та Шухевичу.

Пізніше доктор історичних наук Георгій Касьянов нагадав, що руйнування пам'ятників без рішення органів місцевого самоврядування є вандалізмом, і звернув увагу на те, що тема історії часто використовується для того, щоб відвернути увагу суспільства від соціально-політичних питань.

МВС заявило, що масове руйнування пам'ятників в Україні розпочалося тільки цього року.

Всю хроніку плюндрування пам'ятників в Україні дивіться за темою "Вандалізм"

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.