Сьогодні у Харкові презентують книгу про визволення міста в 1943-му

Сьогодні у Харкові відбудеться презентація нового видання - добірки унікальних документів "Харків. Звільнений назавжди. Серпень 1943-го: Документи і матеріали".

Автори-упорядники: Валерій Вохмянин, Андрій Парамонов, Олександр Подопригора.

Книга присвячена ходу і проблемам Бєлгородсько-Харківської наступальної операції Червоної Армії (3-23 серпня 1943) - одній із найбільш відомих і досі недостатньо вивчених битв Другої світової та Великої Вітчизняної воєн, відомої також як "Четверта Битва за Харків".

Книга присвячена подіям, що привели не тільки до звільнення другого за величиною міста України, але й до початку повного і остаточного вигнання гітлерівських загарбників з окупованих територій СРСР.

Міфи та стереотипи, жорстока правда і забуті факти кривавої і самовідданої боротьби, що палахкотіла на Сході України влітку 1943 року.

- Чому нащадки покоління переможців і сьогодні, 70 років по тому, не знають усю правду про звільнення свого міста та області?

- Що і чому залишилося за рамками офіційної історії воєн, історії Харкова та історії краю? Про що мовчать мемуари радянських полководців?

- Яка справжня ціна визволення Харкова і чому околиці міста усіяні сотнями братських могил радянських воїнів, полеглих в лютих боях літа 1943-го?

- Коли Харків був повністю звільнений від загарбників - 23 серпня або пізніше?

- Що відбувалося в місті і навколо нього після 23 серпня 1943?

- Чи у вірний день Харківська область відзначає дату свого звільнення?

Час і місце заходу: 20 серпня 2013 року, 18:00. Харків, незалежний культурний центр "INDIE" (вул. Чернишевського, 4/6, біля площі Поезії.

В об'ємній вступній статті і солідному блоці документів (багато з яких унікальні і публікуються вперше) автори пропонують читачеві досліджувати й осмислити реалії переломного етапу Другої світової війни, дізнатися про події, що відбувалися ДО і ПІСЛЯ взяття радянськими військами Харкова, розповідають сувору, а часом і "незручну" правду про найважчі дні міста.

Подробиці боїв за визволення Харкова представлені в документах Ставки Верховного Головного Командування Червоної Армії, штабу Степового фронту, 5-ї гвардійської танкової та інших радянських армій, танкових і механізованих корпусів, бригад і полків.

Більшості сучасних харківських істориків ці документи просто невідомі, наголошують автори.

Вперше представлена ​​добірка німецьких документів 22-23 серпня 1943: донесення штабу 8-ї німецької армії, 11-го армійського корпусу вермахту та дивізії СС "Дас Райх".

Видання адресоване широкому колу фахівців і зацікавить усіх, кому не байдужа історія Другої світової та Великої Вітчизняної воєн, історія України, Харкова і Харківської області.

Подивитися трансляцію подію наживо можна буде на ФБ-сторінці центру INDIE.

Дивіться також на ІП текст одного з авторів книги про Третю битву за Харків

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.