Спецпроект

Лувр рятує свої запасники від повені

Лувр планує перенести свої запасники з основної будівлі музею, щоб уникнути збитків від можливої ​​повені.

Про це пише comments.ua.

Музейні сховища було вирішено перенести у філію Лувру на півночі Франції в місті Ланс, яке знаходиться на висоті 90 метрів над рівнем моря. Кількість робіт, які будуть перевезені в нове сховище, не уточнюється. Також невідомо, коли саме це станеться.

Поруч з існуючою філією музею в Лансі буде побудовано нову будівлю спеціально для запасників Лувра. Її будівництво буде фінансувати сам музей і округ Нор-Па-де-Кале, до якого входить місто Ланс. На створення фондосховища площею 23,5 тисячі квадратних метрів піде близько 60 мільйонів євро.

Музей Лувр-Ланс, також відомий як Лувр II, був відкритий в грудні 2012 року. Будівля була зведена за замовленням Регіональної ради округу Нор-Па-де-Кале. Експонати музею взяті з базових колекцій Лувра .

Велика частина колекції Лувра знаходиться в сховищах, розташованих в підвалі будівлі. У залах музею виставлено 35 тисяч робі , в той час як в запасниках зберігається понад 400 тисяч творів мистецтва. 8600 квадратних метрів території підземного сховища, за словами співробітників музею, знаходиться в зоні ризику затоплення.

Керівництво Лувру вирішило перенести запасники в більш безпечне місце у зв'язку із загрозою повені, яка досі траплялася в Парижі раз на сто років. Музейне керівництво побоюється, що лихо може повторитися в XXI столітті. В-останнє французьку столицю затопило в 1910 році. Причиною стали паводки на Марні, притоці Сени. Максимальний рівень води тоді досяг 8,6 метрів.

Теми

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.