АНОНС: телевізійна ІП - українська бондіана і Яневський про ОУН

24 вересня в ефірі програми "Історична правда з Вахтангом Кіпіані" журналіст та історик Данило Яневський озвучить уласні украй нетрадиційні (з точки зору класичної історіографії) погляди на діяльність лідерів українського націоналістичного руху у 20-х - 50-х роках XX століття.

Глядачі програми "Історична правда" зможуть стати свідками дискусії ведучого Вахтанга Кіпіані із запрошеним у студію гостем - зокрема, про те, чому саме Яневський робить висновок, що лідери українського націоналістичного руху (головно ті, що діяли в екзилі) були агентами розвідок багатьох європейських держав.

Крім того, програма запропонує увазі аудиторії розслідування: чи правомірно (чи є для цього історико-політичні підстави) вважати, що Українська повстанська армія діяла за вказівками керівників Організації українських націоналістів?

У другій частині програми йтиметься про життя і творчий доробок популярного у Львові 30-х років українського музиканта Богдана Весоловського, званого Бонді. І про те, як головні віхи його життя в Галичині перед еміграцією до Канади можуть слугувати ілюструванням складних процесів, що відбувалися в Західній Україні, починаючи з 1939 року.

Також "Історична правда з Вахтангом Кіпіані" розповість про маловідомого на батьківщині українця Пилипа Коновала - кавалера ордена Хреста Вікторії - найвищої та найпочеснішої нагороди за мужність перед лицем ворога, якою можуть бути нагороджені військовики з країн, що підлеглі Британській короні.

"Історична правда з Вахтангом Кіпіані" - щовівторка о 22:00 на телеканалі ZIK.

Теми

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.