Спецпроект

Музей контрабанди отримав у подарунок пилки

Одеський музей контрабанди поповнився новими експонатами. Дві пилки, які використовувалися для видобування каменю-черепашнику в катакомбах, передав музейникам одеський письменник і драматург Сергій Стебліненко.

Про це пише odessa.ua.

Пилки належали дідові дарувальника, загиблому у роки Великої Вітчизняної війни, - Івану Тимофійовичу Тюпі.

Сергій Стебліненко передав дар Одеському музею контрабанди після того, як дізнався, що його дуже давній друг займається цим музеєм: "Я зрозумів, що ці пилки повинні побачити люди. Не тому, що це просто пили. Саме такими пилками і була побудована Одеса. Вони дійсно не змінилися з часів абсолютно давніх. Змінювалася заточка самих пилок, а пили залишалися такими ж".

Одеський музей контрабанди відкрили 27 червня. У невеликому підвалі на Катерининській зібрані сотні унікальних предметів, конфіскованих митниками в різні часи, починаючи від заснування Одеси і закінчуючи сьогоднішнім днем. Заборонену продукцію зібрав і вивчив підприємець Олександр Отдєльнов.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.