Спецпроект

Борис Гройс відмовив Київському бієнале

Мистецтвознавець і куратор Борис Гройс відмовився від курирування Дискусійної платформи Другого Київського бієнале "Арсеналє 2014", пояснивши це рішення сконцентрованістю вітчизняної арт-спільноти виключно на внутрішньоукраїнських реаліях.

Про це пише artukraine.com.ua.

Свою позицію куратор роз'яснив у відкритому листі на ім'я директора Мистецького Арсеналу Наталії Заболотної:

"Наталі Заболотній

директору Мистецького Арсеналу

від Бориса Гройса

Дорога Наталія,

Як я вже сказав у своєму інтерв'ю, мені видається, що можна брати участь в мистецькому проекті тільки в тому випадку, якщо відчуваєш себе в цьому проекті комфортно. На жаль, я відчуваю себе некомфортно в проекті Другого Київського Бієнале, оскільки у мене все більш складається враження, що українська художня сцена повністю сконцентрована на своїх внутрішніх проблемах, і тому я не бачу можливості організувати серйозну інтернаціональну дискусійну програму в таких умовах. Перш за все, це було б некоректно по відношенню до запрошених учасників, оскільки у мене виникла впевненість, що їх не вислухають і не зрозуміють, від них будуть тільки чекати реакції на внутрішньоукраїнські дискусії.

Тому цим листом я складаю з себе зобов'язання з організації дискусійної платформи в рамках Другої Київської Бієнале і анулюю укладений між нами договір.

Я шкодую, що мені довелося прийняти таке рішення. Це рішення ніяк не означає, що я приєднуюся до заклику бойкотувати Бієнале. Навпаки, я вважаю такий заклик неправильним і шкідливим для художньої системи. Я вдячний Вам за ваше запрошення і за довіру, яку Ви мені надали. Просто я не бачу для себе особисто можливості організувати в Києві платформу, відповідну моїм уявленням про відповідальну і раціональну дискусію.

З повагою,

Борис Гройс"

Заклики до бойкоту Бієнале з'явились після скандалу в Мистецькому Арсенале, пов'язаного зі знищенням картини Володимира Кузнєцова "Коліївщина: Страшний суд" директором, Наталією Заболотною.

Сама пані Заболотна не визнає слушності звинувачень у вандалізмі та цензурі у зв’язку з замалюванням мурала Володимира Кузнєцова напередодні відкриття виставки "Велике і Величне", пише life.pravda.com.ua. Про це вона заявила у відкритому листі:

"Мені дуже прикро, що хтось із Вас сприймає Київську бієнале як проект винятково Мистецького Арсеналу, а бойкот Бієнале – як інструмент тиску на Арсенал", - прокоментувала Заболотна.

"У кожній оселі, як ми знаємо, трапляються конфліктні ситуації, але вистоює та родина, члени якої мають мудрість досягати компромісу. Давайте ж і ми прагнути єднання, а не розбрату, адже у справі розбудови українського мистецтва перед нами стоїть іще так багато важливих завдань", - написала директорка "МА" і закликала до діалогу.

Теми

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.