Спецпроект

ВИСТАВКА ПРО ТЕ, ЯК СВІТ РЕАГУВАВ НА ГОЛОДОМОР

Національний музей "Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні" презентує виставку-дебати "Геноцид українського народу: реакція міжнародної спільноти".

Про це повідомляє прес-служба музею.

Мета заходу полягає у вшануванні пам’яті невинно убієнних, дослідженні ставлення світової спільноти до Голодомору 1932-1933 років в Україні, висвітленні діяльності закордонних громадських організацій, церкви та окремих громадян щодо надання допомоги голодуючим в УСРР, розкритті процесу вшанування пам’яті загиблих від штучного голоду на Заході, з’ясуванні особливостей визнання Голодомору-геноциду міжнародною спільнотою та характеристиці стану вивчення теми західними дослідниками.

Експозиція виставки складається з декількох взаємодоповнюючих частин – інформаційних плакатів, документів у виставкових вітринах та тематичного фільму.

Вітчизнянні та закордонні дослідники обміняються думками щодо висвітлення тематики Голодомору-геноциду, за допомогою яких присутні зможуть осмислити підґрунтя подій і вчинків у загальнолюдському розумінні та збагнути різні точки зору.

Час і місце заходу: 23 жовтня 2013 року о 14:00. Національний музей "Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні" (Київ, вул. Лаврська, 3, метро "Арсенальна").

Прес-служба зазначає, що в експозиції висвітлено шляхи й форми надання допомоги голодуючим українцям, охарактеризовано діяльність закордонної громадськості, наукових установ, священнослужителів та засобів масової інформації щодо поновлення історичної правди, розкрито процес визнання міжнародною спільнотою Голодомору геноцидом українського народу.

В експозиції виставки представлено архівні документи, світлини та періодичні видання.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.