Спецпроект

Музейники стурбовані вогнищами біля Художнього музею

Український центр розвитку музейної справи (УЦРМС) закликає президента, лідерів опозиції, а також усіх учасників подій на вулиці Грушевського в Києві не створювати загрозу для Національного художнього музею України.

Про це повідомляє Музейний простір.

"[Наші колеги] надзвичайно стурбовані тим, що буквально під стінами НХМУ, де знаходиться колекція найцінніших творів українського мистецтва за 1000 років історії нашого народу, відбуваються сутички протестувальників з міліцією, - заявив голова правління УЦРМС Владислав Піоро. - Музейники України закликають зупинити дії, які створюють загрозу музею".

За словами Піоро, проголосовані руками 16 січня закони суттєво ускладнять роботу самих музеїв, адже фактично позбавляють їх можливості отримувати гранти з іноземних джерел.

У той же час музейники підкреслюють, що влада та опозиція повинні гарантувати безпеку та недоторканість культурної спадщини усього народу, незалежно від політичних уподобань.

"Влада, опозиція, громадські лідери, які мають вплив, повинні зробити все, щоб попередити нанесення шкоди Національному художньому музею України, - ідеться в заяві. - Інакше політики, незалежно від партійних кольорів, будуть нести спільну відповідальність перед нащадками".

Карта місця подій

Національний художній музей України знаходиться у Києві, на вулиці Грушевського, 6. Відстань від місця, де під час сутичок було підпалено автобуси, до музею - близько 100 метрів.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.