Спецпроект

У Пінчука - виставка про Чорнобиль

PinchukArtCentre представляє проект "(Де-)Конструкція. Реальність і вигадка" - виставку, яка пропонує до уваги відео роботи Крістіана Марклея (США), Діани Татер (США) та П’єра Юіга (Франція).

Про це повідомляє сайт ПінчукАртЦентру.

Три масштабні відеоінсталяції поєднані темою конструювання та/ або деконструювання культурно обумовлених уявлень. Присутня у творах напруга між дійсністю і вигадкою змушує глядачів переглянути своє ставлення до цих категорій.

Фільм "Перехресний вогонь" Крістіана Марклея, який був створений у 2007 році і вперше продемонстрований у PinchukArtCentre у 2008 році – це чотирьохканальне відео, в якому різні люди стріляють з різного типу зброї.

Це колаж образів, запозичених із американських вестернів і фільмів про війну. Аудіовізуальна композиція "Перехресного вогню" деконструює здійснення пострілу, дозволяючи глядачам раціоналізувати їхні емоційні й фізичні реакції на нього, а також вказує на їхній страх перед насильством і зачарованість ним.

Відеоробота "Чорнобиль" (2011) Діани Татер, спроектована на шість екранів, показує зону Чорнобильської ядерної катастрофи і занепад, що продовжується на території, яка досі не підлягає відновленню. Проекції відео оточують глядачів з усіх боків, тож інсталяція створює враження повного занурення, котре порушується лише тінями самих спостерігачів.

Робота П’єра Юіга "Тіло і хмарка" ("The host and the cloud"), 2010, з’явилась в результаті річного експерименту, який включав в себе низку подій, організованих художником у колишньому приміщенні Національного музею народного мистецтва і традицій у Парижі.

Цей фільм пропонує ознайомитися із задокументованими експериментами, в яких Юіг створював умови, що змушували учасників його перформансу та запрошених глядачів осмислювати моменти напруги між реальністю та фікцією, власне подією та її ігровим відтворенням.

Виставковий проект представлено на огляд з 7 лютого до 27 квітня 2014 року.

Дивіться також інші матеріали за темою "Чорнобиль"

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.