Спецпроект

У Волинському музеї - виставка про депортованих із Польщі українців

У Волинському краєзнавчому музеї відбулося відкриття виставки "Холмщина. Історія трагедії. Події та долі".

Виставка приурочена до 70-ої річниці примусового виселення етнічних українців з території Польщі у 1944-1947 роках, повідомляє офіційний сайт музею.

На виставці представлені матеріали з фондів закладу. Подані особисті фотодокументальні архіви багатьох родин, депортованих з території Польщі до УРСР. Серед них - особистий архів Надії Горлицької, родина якої більше п’ятдесяти років зберігала одну з найбільших святинь православної церкви – чудотворну ікону Холмської Божої Матері ХI століття.

Матеріали виставки розповідають про життєвий і творчий шлях українського державного і культурного діяча, вченого-мовознавця, історика церкви Митрополита Іларіона (в миру Іван Огієнко).

Окремий великий розділ виставки становлять етнографічні матеріали, протягам багатьох років збережені в родинах холмщаків.

Ряд матеріалів розповідає про сучасну діяльність Волинського обласного ветеранського громадсько-культурного товариства "Холмщина". Також окрасою виставки стали етнографічні матеріали: це вишитий одяг, рушники, посуд, побутові речі та меблі перевезені з Холмщини.

Виставка підготовлена відділом новітньої історії Волинського краєзнавчого музею, і є вже третьою за відліком експозицією про трагічну долю українців Холмщини, значно доповненою і розширеною за рахунок надходжень до музею нових експонатів.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.