"ІСТОРИЧНА ПРАВДА" ШУКАЄ РЕДАКТОРА

"Українська Правда" шукає хорошого журналіста та (або) історика, який стане редактором проекту "Історична Правда", буде отримувати гідну зарплату і впливатиме на історичну думку в країні.

.

Наш ідеальний кандидат поєднує:

- любов до історії,

- здатність логічно (і критично) мислити,

- орієнтацію в історичному експертному середовищі,

- базові навики журналістики (редагування і створення новин і текстів, обробка фото- і відео-матеріалів).

Якщо вам не цікава історія або ви маєте "єдиний правильний" підхід до історичних подій, це не ваша робота.

Якщо ви не впевнені у своїх журналістських якостях, не переживайте - навчимо. Те ж саме стосується експертного середовища - познайомимо.

Натомість ви отримаєте роботу в редакції провідного інтернет-видання України і можливість популяризувати вітчизняну історію для величезної читацької аудиторії.

НАДСИЛАЙТЕ ВАШІ РЕЗЮМЕ до 19 лютого на редакційну пошту: istpravda@gmail.com

Теми

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.