У Києві може з'явитися вулиця імені діячки ОУН Людмили Фої. ДОКУМЕНТ

Київска міська державна адміністрація рекомендує перейменувати вулицю Генерала Наумова на вулицю Людмили Фої.

Про це написав історик, дослідник біографії Людмили Фої Володимир Іванченко у "Фейсбуці". Він же був й ініціатором пропозиції по перейменуванню.

3 жовтня Комісія з питань найменувань КМДА на своєму засіданні рекомендувала Київському міському голові внести на засідання Київської міської ради подання перейменувати вулцю Наумова у Святошинському районі столиці на вулицю Фої. 

Громадське обговорення на сайті КМДА показало, що за зміну назви вулиці виступають 773 осіб, що проголосували, при 549 проти.

 

ДОВІДКА:

Михайло Наумов (1908 - 1974) - генерал-майор, діяч радянського партизанського руху в Україні (1941-1944), високопосадовець НКВД, Герой Радянського Союзу. Росіянин. Служив у Прикордонних військах ОГПУ - НКВД (1930-1941). Боєць, начальник штабу оперативної групи партизанських загонів Сумської області (1942-1943), командир з'єднання партизанських загонів ім. Хрущова (з'єднання Українських кавалерійських загонів, 1943-1944).

Здійснив низку успішних кавалерійських рейдів Центром, Півднем і Заходом України: Степовий (лютий - квітень 1943 року); рейд Київищою і Житомирщиною (12 липня - 22 грудня 1943 року); Хрущовський (Західний) рейд (22 січня - 22 березня 1944 року).

Після війни продовжив службу в Прикордонних військах. Начальник Управління НКВД Чернівецької області (1946 - 1951), начальник Управління НКВД Ленінграда і Ленінградської області (1951-1953), начальник Внутрішніх військ УРСР (1953-1960).

Людмила Фоя (1923 - 1950) - член ОУН(б) з 1942 року, учасниця антнімецького підпілля в Києві. У 1944 році заарештована НКВД, завербована під псевдо "Апрельськая". У травні 1944 року випущена з метою проникнути в підпілля на Волині.

На допиті Служби безпеки ОУН розповіла про завдання НКВД і погодилася стати учасницею оперативної гри з радянськими спецслужбами. Завдяки Фої протягом липня 1945 - серпня 1946 року СБ ОУН змогла ліквідувати трьох агентів, яких НКВД намагався впровадити в структури ОУН. Застрелилася, аби не потрапити а полон в бою із Внутрішніми військами МГБ.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.