В історичному музеї — заходи до дня студента, Дня пам’яті Голодомору та річниці Майдану. РОЗКЛАД

Національний музей історії України підготував низку заходів до третьої річниці початку Революції Гідності та Дня пам’яті жертв Голодомору. Крім того, спеціальну лекцію присвячено дню студента.

18 листопада, п’ятниця

16:00 Підготовка до ЗНО в Історичному музеї.Тема № 10 "Українські землі наприкінці XVII – у першій половині XVIIІ ст."
Вартість - 50 грн.

16:00 Семінар "Голодомор 1932-1933 років. Людський вимір трагедії" для педагогів
Вартість - 10 грн.

17:00 Фільм "Зима у вогні": перегляд та обговорення з творцями та героями фільму
Вартість - 20 грн.

19 листопада, субота

13:00 Виставка-інсталяція "Шляхом українського духу"
Вхід на відкриття огляду з 13:00 до 15:00 безкоштовний, далі - за ціною вхідного квитка.

14:00 Лекція "Приповість же в школярів: не вкрав, але достав"
Вхід на лекцію - 30 грн.

16:00 Вечір осмислених спогадів "Історики Майдану" (зустріч з істориками-науковцями, безпосередніми учасниками Революції Гідності)
Вартість - 20 грн.

20 листопада, неділя

14:00 Зустріч з командою Діани Макарової. Презентація книги "Сектор V"
Вхід - 20 грн.

14:00 Інтерактивна сімейна екскурсія "Тато, мама і я у лабіринтах часу", філія Музей історичних коштовностей України(вул. Лаврська, 9)

Вартість участі для родини — 75 грн + 100 грн (родинний вхідний квиток).

Місце: Національний музей історії України (Київ, вул. Володимирська, 2). Квиток, придбаний в НМІУ, дає право безкоштовного входу до філії "Музей історичних коштовностей" (вул. Лаврська, 9) та "Музею Української революції 1917-1921 рр." (вул. Володимирська, 57)  протягом доби.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.