Автор постанови про "геноцид" на Волині став віце-міністром оборони Польщі

Депутата Сейму від керівної партії Польщі "Право і Справедливість" Міхала Дворчика призначили заступником міністра оборони Польщі Антонія Мацеревича.

Про це повідомляє "Європейська правда"  з посиланням на TVN24.

Дворчика було призначено в понеділок рішенням міністра оборони Польщі Антонія Мацеревича. Церемонія призначення відбулася під час заходів на честь Національного дня пам'яті "Проклятих солдатів" у Варшаві.

Видання відзначає, що Дворчик у міністерстві відповідатиме в першу чергу за формування нового роду військ – військ територіальної оборони, які були створені в Польщі на початку 2017-го року.

42-річний Міхал Дворчик віком є депутатом від вересня 2015 року. Уродженець Варшави, він працював в органах місцевого самоврядування в Мазовецькому воєводстві.

З вересня 2016 року Дворчик був членом парламентського комітету з оборони, пізніше очолював комісію по зв'язках із співвітчизниками за кордоном, звідки звільнився 23 лютого.

Нагадаємо, що українцям Дворчик відомий, в першу чергу тим, що він є автором резолюції "Про встановлення 11 липня Днем пам’яті поляків, жертв геноциду, вчиненого ОУН-УПА".

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.