Статтю російського історика про Бандеру визнали екстремістською

Статтю російського історика Кирила Александрова "Бандера и бандеровцы: кем они были на самом деле" визнали екстремістською.

Статтю оприлюднила "Новая газета" у 2014 році, повідомляє російська служба Радіо "Свобода".

Кирило Александров. Фото: Радіо "Свобода"

Експерти з Російського педагогічного університету ім. Герцена виявили у статті виправдання воєнних злочинів. На цій підставі міський суд Санкт-Петербурга постановив заблокувати статтю, підтвердивши винесене раніше рішення Ленінського районного суду від 27 березня 2017 року.

Статтю визнали екстремістською попри те, що в ній не знайшли ані пропаганди національної вищості, ані ідей тероризму або нацистської символіки, ані закликів до повалення конституційного ладу в Росії, обурюється адвокат Натела Пономарьова.

Свій висновок про те, що стаття виправдовує воєнні злочини, експерти зробили тільки на підставі того, що Александров висловлює сумніви у співпраці прихильників Степана Бандери з нацистами, а також дає об’єктивну інформацію про дитинство і юність Бандери, що, на їхню думку, може викликати співчуття у читачів.

Натела Пономарьова вважає недопустимою ситуацію, коли один науковець вільно висловлює свою думку з теми, яка його цікавить, а інші вчені, вважаючи його думку неправильною, знаходять у його словах ознаки екстремізму.

Особливо тривожно це виглядає у такій галузі, як історія, де часто важко встановити точні факти, а тому допускаються різні думки, міркування й гіпотези.

Коли буде отримана мотивувальна частина судової постанови, адвокат обіцяє її оскаржити.

Як повідомлялося, Міністерство освіти і науки Російської Федерації скасувало надання ступеня доктора історичних наук Кирилові Александрову, який 2016 року захистив дисертацію "Генералітет і офіцерські кадри збройних формувань Комітету визволення народів Росії 1943—1946 рр.".

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.