In memoriam. Померла підпільниця Емілія Турчин-Оберишин

9 червня відійшла у вічність дружина одного із останніх підпільників ОУН Іллі Оберишина – Емілія.

Про це "Історичній правді" повідомила Оксана Сулима із Державного архіву Тернопільської області.

 Емілія та Ілля. Фото: ternopoliany.te.ua

Як повідомляє видання "Народна правда. Тернопіль" народилася Емілія Турчин 28 жовтня 1926 року. Проживала у селі Городниця, Підволочиського району, Тернопільської області.

У 1948 році – вона молода вчителька із села познайомилась із повстанцем з Прикарпаття, що переховався у лісі.

Їх перша зустріч була у підпіллі – коли Ілько побачив Емілію, то вона відразу йому сподобалася – чоловік поцілував дівчину та присвятив їй вірш.

Через деякий час пара таємно одружилася. Та Ілько змушений був перебувати у лісі зі своїми побратимами, а Емілія жила в селі з батьками.

Через три роки в 1951 році Ілько прийшов вночі до Емілії та постукав у двері. Чоловік розповів, що його побратимів вбили, він один уцілів, не мав що їсти та пити а відтак подався до дружини.

Батьки та Емілія прийняли чоловіка та сховали на горищі, а через деякий час жінка завагітніла. Почали розпитувати звідки та хто врешті батько дитини, Емілія вмовила швагра розповісти, що це його дитина.

Коли народився син, то Ілько тільки раз потримав його на руках і наступного разу побачив, як хлопцю виповнилося 12 років.

Тільки у 1991 році Ілько вийшов з підпілля перебрався у Тернопіль та почав вести активне суспільно-політичне життя. Згодом важко захворів та повернувся у село до Емілії, де й помер.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.