У Польщі досі не можуть поділити штучний пеніс 250-літньої давнини

Три роки тому в старому туалеті в центрі Гданська знайшли унікальну пам’ятку старовини — штучний член, якому понад 250 років. Ідеально збережений об’єкт став відомий на цілий світ, однак він зник так само швидко, як і знайшовся. Попри запевнення музейників, його немає не жодній експозиції. А Археологічний музей у Гданську не хоче відповідати, що з ним зараз.

Про це пише у своєму розслідуванні "Wyborcza. Trojmiasto".   

Археологічний музей Гданська обіцяв виставити фалоімітатор як експонат для туристів. Але досі артефакт не можна побачити в жодному музеєві, не було жодної його презентації, а сам Гданський музей утримується від коментарів.

Еротичний артефакт знайшли три роки тому майже в самому центрі Гданська  у розкопках при Підвалі Предміським, де тепер будують готель. Предемет зберігався в старому туалеті, що, на думку науковців, створило ідеальні умови для збереження натуральних матеріалів, з яких він зроблений.

Артефакт виконаний із тваринної шкіри, заповнений волоссям, а кінцівку увінчує твердий дерев’яний держак. Його датують серединою XVIII ст.

  Фото: Воєводське управління охорони пам’яток у Гданську

Речник воєводського зберігача пам’яток давнини Марчин Тимінський тоді стверджував, що штучний пеніс "найімовірніше, загубила особа, яка ним користувалася".

У ті часи еротичні іграшки були річчю коштовною, яку могли дозволити собі тільки найзаможніші верстви суспільства. Разом із фалосом археологи викопали також шпаги, з чого випливає, що туалет розташовувався при школі фехтування.

"Досі ця пам’ятка старовини перебуває на реставрації. Юридичний статус об’єкта не врегульований, тож Археологічний музей не може ним розпоряджатися. Предмет знайшли за допомогою приватної археологічної фірми. Ми готові до прийняття, якщо археолог виконає всі формальні вимоги",  говорить Ольга Круковська, відповідальна за зв’язки зі ЗМІ у гданському Археологічному музеєві.

На всі запитання в музеї відповідають фразами на кшталт "роботи складні і ще тривають", "пам’ятка мусить полежати" і "немає сенсу продовжувати".

"Формально під час передачі старожитностей інвентаризатор готує звітні документи від археолога і далі офіційно передає об’єкт у розпорядження конкретному музеєві. Інструкції передабчають на це три роки від моменту закінчення археологічних робіт, а цей термін ще не минув" пояснює речник Воєводського управління охорони пам’яток у Гданську Марчин Тимінський.

 Фото: Воєводське управління охорони пам’яток у Гданську

Іншої думки дотримується власник археологічної фірми Матеуш Янчинський:

"Дослідження археологічні закінчилися ще на початку того року і з того моменту нараховується три роки. До того часу археологічний музей не відгукувався до мене щодо питання передачі пам’ятки, і це ще дискусійне питання, чи об’єкт потрапив власне до Археологічного музею Гданська".

"Щоб він був так довго на реставрації, то це смішно. Це ж не вівтар Віта Ствоша, на яким роботи мають тривати кілька років, — говорить власник одної з реставраційних фірм, який хотів залишитися анонімним. — У випадку зі шматком шкіри й волосся немає потреби в спеціальних досілджень, ані в ускладнених реставраційних процесах. Коли об’єкт потрапляє в реставраційну майстерню, найперше роблять фотодокументування, потім опис, тобто з чого зроблений предмет. У випадку зі шкірою — достатньо дослідження під мікроскопом. Для фахівця це роботи максимум на кілька тижнів".

Жодна з інституцій, з якими контактувала "Wyborcza. Trojmiasto", не змогла відповісти, коли знахідка потрапить на експозицію і чи взагалі зможуть її побачити відвідувачі музею.

Як повідомлялося, американські вчені відтворили карту, яка стала натхненням для мореплавця Христофора Колумба здійснити подорож чеез Атлантику. 

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.

"Цього разу це війна". Фрагмент із книжки Крістофера Кларка "Сновиди"

Уранці 28 червня 1914 року, коли ерцгерцог Франц Фердинанд із дружиною Софією прибули на залізничний вокзал у Сараєві, Європа ще жила в мирі. Через 37 днів спалахнула війна, яка забрала життя понад кільканадцять мільйонів людей, зруйнувала низку імперій і докорінно змінила хід світової історії. У книжці Крістофера Кларка "Сновиди" події, що призвели до Першої світової війни, розгортаються майже похвилинно.

"Архіви — це пам'ять народу"

Інтерв’ю з представниками Державної архівної служби України Анатолієм Хромовим і Тетяною Шевченко для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Мирон Коновалець. "Він ніколи не афішував те, що робив для брата"

На відміну від Євгена Коновальця, який фігурує у багатьох справах і сотнях довідок та агентурних повідомлень органів нквс, про брата Мирона відомостей дуже мало. Водночас його роль у діяльності УВО і ОУН була доволі важливою, хоч і мало публічною. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України вдалося знайти й дослідити кілька цікавих документів, які підтверджують це і доповнюють скупі сторінки біографії Мирона Коновальця – доктора права, талановитого журналіста і активного громадського діяча.