УІНП презентує соціальний ролик про Старицьку-Черняхівсьу. ВІДЕО

До 150-річчя з Дня народження української письменниці і громадської діячки Людмили Старицької-Черняхівської, Український інститут національної пам’яті презентує відеоролик "Люди епохи: Людмила Старицька-Черняхівська".

Обрана 1917-го року на Всеукраїнському національному конгресі членом Української Центральної Ради, одна із засновниць Комітету Українського національного театру, письменниця під час Української революції 1917-1921 років працювала в урядах Української Держави часів Скоропадського та УНР доби Директорії.

"Державним моїм ідеалом була самостійна Україна… Із 8 років, з моменту першого пробудження свідомості, в мене буяли… любов до своєї нації, оганьбленої й пригнобленої, і ненависть до тиранів… — говорила Старицька-Черняхівська 1930-го під час допитів у справі "Спілки визволення України" (СВУ). — Я не погоджуюся з правом диктатури пролетаріату, панування одного класу, обстоюю право кожного висловлювати свої думки і не визнаю боротьби з релігією примусовими методами. Я певна, що нинішній стан перехідний, і всі принципи, що я зазначала, стануть у нашій країні підвалиною життя".

Людмила була донькою відомого драматурга, корифея українського театру Михайла Старицького та Софії Лисенко (сестри композитора Миколи Лисенка). Народилася 29 серпня 1868 року в Києві. Подругою Людмили була Лариса Косач (Леся Українка). Перші твори в альманасі "Перший вінок" вони надрукували разом.

Після окупації України більшовиками, у 1920-тих роках працювала у Всеукраїнській академії наук.

Старицьку-Черняхівську та її чоловіка Олександра Черняхівського заарештували на початку 1930-го за сфальсифікованими звинуваченнями у антирадянській діяльності та причетності до вигаданої СВУ.

 Людмила Старицька-Черняхівська. 1940-і рр. Фото: historians.in.ua

Суд виніс вирок подружжю Черняхівських по 5 років таборів та по 3 позбавлення прав за ідентичними звинуваченнями.

Щодо Людмили Старицької-Черняхівської за те, що була "членом центру СВУ і провадила керівну організаційну діяльність та здійснювала зв’язок з представниками капіталістичних держав". Невдовзі вирок змінили на умовний, з проживанням у Сталіно (Донецьк).

14 вересня 1941 року офіцер держбезпеки пред’явив пані Людмилі звинувачення в тому, що вона, будучи "активною українською націоналісткою, протягом ряду років провадила антирадянську націоналістичну діяльність".

Це були не перші, сфальшовані радянськими спецслужбами звинувачення 73-річної письменниці, мемуаристки та перекладачки. В очікуванні суду Людмила Старицька-Черняхівська пройшла через принизливі допити та жахливі умови утримання.  

Заарештованих, серед них і Людмилу Михайлівну, терміново вивозять у так званому "телячому вагоні" на відстань 2500 кілометрів, у Казахстан.

73-річна письменниця не витримує знущань, принижень, холоду й голоду — дорогою вона помирає.

У відеоролику використана інформація, надана Галузевим архівом Служби безпеки України та Музеєм видатних діячів української культури.

Виробництво: Диваки продакшн. Переглянути відеоролик можна тут. Завантажити тут.           

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.