Відновлене погруддя Миколі Міхновському відкрили на Байковому цвинтарі. ФОТО

8 вересня на Байковому кладовищі в Києві відновили кенотаф ідеологу українського націоналізму Миколі Міхновському.

Про це написав один з організаторів події президент історичного клубу "Холодний Яр" Роман Коваль у "Фейсбуці". Відновлювали погруддя авторства Дмитра Бур’яна за кошти жертводавців. Зокрема, 20 тис. грн дав член клубу Валерій Мартишко, 2600 грн — депутат Київської облради Євген Чубук, 2000 грн — поет Юрій Руф.

Відкрили пам’ятник Міхновському голова оргкомітету Юрій Левченко, Роман Коваль, заступник голови партії "Національний корпус" Микола Крук та Валентин Волочнюк, сільський голова с. Турівки (нині Згурівський район Київської обл.), де народився національний мислитель.

 Фото: FB Романа Коваля

Валентин Волочнюк із дружиною Тетяною висипали на символічну могилу землю з дворища родини Міхновських у Турівці.

Почесну варту несли пластуни куреня ім. Миколи Міхновського і куреня ім. Дмитра Донцова та активісти "Правого сектора".

Кобзар Тарас Силенко виконав пісню "Роковини" на слова отамана Ананія Волинця та пісню "Піхотинець" на слова Олега Ольжича, а 8-річний Назар Рибальченко прочитав "Б’ють пороги" Тараса Шевченка.

 Фото: FB Романа Коваля

Оскільки історичний клуб "Холодний Яр" зібрав грошей більше, ніж було потрібно для відновлення кенотафа, частину коштів, що залишилася, передали на побудову пам'ятника полковнику Армії УНР Петрові Болбочану.

ДОВІДКА:

Микола Міхновський (1873—1924) — український політичний діяч, адвокат, ідеолог українського націоналізму. Член Браства тарасівців (1892—1893), засновник Української народної партії (1902), один із керівників Української партії хліборобів-демократів (1917—1919). Закінчив Київський університет ім. Св. Володимира (1895), здобув славу як адвокат у Києві та Харкові.

Під час Української революції 1917—1921 років Міхновський займався українізацією Російської імператорської армії, очолив Український військовий клуб ім. гетьмана Павла Полуботка, став членом Українського генерального військового комітету.

Найвідоміший твір Міхновського — памфлет "Самостійна Україна", який став маніфестом українського націоналізму. Загинув за загадкових обставин у Києві. Кенотаф на символічній могилі на Байковому цвинтарі було встановлено 2008 року, проте 2016-го його зруйнували невідомі. 

----------

Читайте також:

Україна терористична: "Оборона України" та Микола Міхновський

"Україна для українців" Миколи Міхновського

"Міхновський повертав Донбас до української ідеї"

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.