На Одещині відкрили меморіал землякам, які воювали за УНР. ФОТО

15 вересня у м. Ананьєві урочисто відкрили перший в Одеській області військовий меморіал, присвячений воякам Армії Української Народної Республіки.

Про це повідомляє організатор встановлення монумента Благодійний фонд "Героїка" на своїй сторінці у "Фейсбуці".

Почесну варту біля пам’ятника несли військові Збройних сил України та реконструктори, вбрані в однострої Армії УНР. Військовий оркестр Військової академії м. Одеса виконав гімн нової армії "Зродились ми великої години".

 Усі фото: FB "Героїки"

Меморіал розташовується на в’їзді до міста. На білій колонні височіє орден Армії УНР Залізний Хрест "За Зимовий похід і бої". Це перший орден в історії українського війська. Ним відзначали учасників Першого Зимового походу, що тривав під командуванням генерал-поручника Михайла Омеляновича-Павленка тилами білих та червоних військ в період із 6 грудня 1919-го по 6 травня 1920 року.

 
 
 
 

"На пам’ятнику викарбувані імена 106 вояків, які походять з Ананьївського повіту Херсонської губернії і в лавах Армії УНР боролись за незалежність України проти білих і червоних окупантів. Тепер військовий чин цих людей достойно відзначений", – підсумовує Павло Подобєд, голова правління фонду "Героїка".

 Координатор Благодійного фонду "Героїка" Павло Подобєд

Меморіальний комплекс збудовано на пожертви, зібрані благодійним фондом "Героїка". Автором проекту та виконавцем робіт став учасник бойових дій, доброволець Олег Собченко з Черкащини. У будівництві допомагали місцеві волонтери.

"Ми увічнили серію переможних боїв, що відбулись 16-19 квітня 1920 р. Тоді, в результаті злагоджених дій ананьївських повстанців та підрозділів Армії УНР, українці заволоділи Ананьєвим та довколишніми селами, змусивши російських більшовиків залишити власні позиції. Цей бій уславив Одещину як місце перемоги української зброї", – пояснює Собченко.

Вшанувати героїв українського війська зібрались представники місцевої та обласної влади, ветерани сучасної російсько-української війни, представники громадськості.

Читайте також:

У Німеччині зіпсували меморіал українським військовополоненим Першої світової

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.