АНОНС: У Харкові презентують перевидання "Історія Слободської України" Багалія

Козацький край замість Дикого поля і Україна до самого Дону, 587 сердитих козаків або перші харківці, рідна тітка Сковороди та Імператорський університет на пожертви слобожан — в одній обкладинці. У Харкові презентують перевидання "Історія Слободської України" Дмитра Багалія.

"Харків яко українське місто" — неочевидне в 1918-му, таке звичне 100 років потому. Тисячі фактів, сотні імен, десятки ілюстрацій про творення нової Слобідської України від її найзначнішого дослідника Дмитра Багалія.

 

Книга, яка в ХХ столітті двічі додавала історичної ґрунтовності національному відродженню Слобожанщини, перевидана для віку 21-го. 

Презентують: 

- Ірина Гончарова (Багалій);

- Юрій Георгієвський;

- Олександр Савчук.

Книга є соціальним проектом просвітницького спрямування. Примірники видання будуть подаровані центральним бібліотекам районів Харкова і області. Друк: видавець Олександр Савчук.

12 жовтня, п'ятниця, 18.00

Місце: Хаб соціальної активності "Студія 42" (Харків, Палац праці, майдан Конституції, 1, під'їзд 7, поверх 2). 

Організатор: громадська організація "ЕкспертиЗА Реформ".

Вхід вільний за попередньою реєстрацією (лист на e-mail: expertreform@gmail.com із зазначенням ПІБ, назви організації і номера телефону до 11.10.2018).

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.