276 тисяч документів з архіву Теодора Рузвельта виклали онлайн

Бібліотека Конгресу США оприлюднила найбільшу онлайн-колекцію документів президента США Теодора Рузвельта (1858—1919), які відображають його карколомну політичну кар’єру губернатора штату Нью-Йорк, віце-президента й президента, а також діяльність як реформатора, письменника й натураліста.

Колекцію приурочено до 160-ї річниці народження 26-го американського президента, який народився 27 жовтня, повідомляє сайт бібліотеки.

Документи Рузвельта є однією з найбільших колекцій президентів в Бібліотеці Конгресу — 276 тис. документів, що в цифровому форматі дає біля 461 тис. зображень. Вона включає листи, промови, урядові розпорядження, альбоми, щоденники, журнали відвідувань Білого дому та прес-релізи його адміністрації, а також родинні архіви.

 Теодор Рузвельт після того, як залишив Білий дім у 1910 році. Фото: Бібліотека Конгресу США 

Колекція дає змогу поглянути ближче на Рузвельта як на особистість та сильного президента в 1901—1909 роках, який започаткував традицію використання цієї посади як трибуни для впливу на суспільство за допомогою ЗМІ.

Документи також відображаю його перебування на посаді віце-президента перед убивством президента Вільяма Мак-Кінлі, губернатора штату Нью-Йорк, комісара поліції м. Нью-Йорка, офіцера-кавалериста під час Іспансько-американської війни, заснування ним Прогресивної партії та невдале балотування на президента в 1912 році.

 Промова Рузвельта в Коннектикуті піл час балотування на другий термін 1912 року

Архів Рузвельта збергіається в Бібліотеці Конгресу США відтоді, як Рузвельта вперше надіслав туди свої папери на зберігання в 1917 року. Наступні рази його архіви передавали рідні та уповноважений розпорядник.

Велику архівну колекцію про життя й діяльність Рузвельта містить Бібліотека Гарвардського університету. Центр Теодора Рузвельта в Державному університеті Дікінсона, штат Дакота створює цифрову бібліотеку матеріалів Рузвельта у співпраці з Бібліотекою Конгресу та іншими організаціями.

Колекцію можна переглянути за посиланням.

Як повідомлялося, президент Латвії  затвердив закон про публікацію документів КГБ Латвійської РСР.

У вересні в Іспанії було прийняте рішення про відкриття архівів доби Франко

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.