Спецпроект

Чи встановлять скандальний пам’ятник Волинській трагедії у Польщі? Спроба №4

У Команчі (Підкарпатське воєводство) хочуть поставити пам’ятник жертвам Волинської трагедії. Меморіал, який протягом останніх двох років викликає неоднозначну реакцію в суспільстві, вже відмовилися зводити в Ряшеві, Єленій Горі та Торуні.

Про це повідомляє видання "Наше Слово".

 Фото: Facebook/Społeczny Komitet Budowy Pomnika „Rzeź Wołyńska" w Jeleniej Górze

Документи щодо зведення пам’ятника жертвам Волинської трагедії до ґміни Команча подала приватна особа з Кракова. З неофіційних джерел, як запевняють у виданні "Наше слово", відомо, що Рада ґміни не прийняла ще жодного рішення у цій справі. У селі проживає 20-30% українців (до виселення у 1947 р. у українське населення нараховувало більше 80% селян).

14-метровий пам’ятник жертвам Волинської трагедії має складатися з трьох елементів. Центральний – орел у короні; на його розпростертих крилах розміщені назви місць, де відбувалися вбивства поляків.

Всередині орла – хрест, у якому знаходиться фігура дитини, настромлена на вила. Унизу – фігури сім’ї з дітьми у вогні, а за ними мають виднітися дитячі голови, настромлені на огорожу.

 Фото: pava-swap.org (Stowarzyszenie Weteranów Armii Polskiej w Ameryce)

Автор монументу – польський скульптор Анджей Пітинський, який протягом останніх сорока років живе і працює в США. Згідно з його задумом, вила є алюзією на державний герб України – тризуб. Будівництво пам’ятника жертвам "Волинської різні" фінансувало Товариство ветеранів польської армії у Нью-Йорку.

"Монумент з’явиться у Польщі, щоб поляки ніколи не забули про своїх співвітчизників, по-звірськи вбитих у 1942-1945 роках тільки тому, що вони були поляками і католиками", – читаємо на сайті Товариства.

Монумент, від якого відмовилися кілька польських міст

Про пам’ятник стало відомо в лютому 2017 року. Спочатку він мав бути зведений у Ряшеві, але президент міста Тадеуш Ференц виступив проти цієї ідеї. Як повідомляли місцеві ЗМІ, однією з причин він назвав необхідність збереження хороших польсько-українських відносин.

 Фото: Facebook/Społeczny Komitet Budowy Pomnika „Rzeź Wołyńska" w Jeleniej Górze

Опісля монументом зацікавилося Товариство любителів Львова і південно-східних кресів із Єленої Гури, які подали проект до громадянського бюджету. Документи, однак, відхилили на самому початку.

Члени комітету, який вирішив зайнятися побудовою пам’ятника, вказали у своїй заяві місце, щодо якого міська влада вже мала інші плани. Урядовці не запропонували нової локації, тому місцеві жителі не змогли голосувати за проект.

  Фото: pava-swap.org (Stowarzyszenie Weteranów Armii Polskiej w Ameryce)

Черговим містом, де мав з’явитися пам’ятник, став Торунь. Монументом зацікавився польський католицький священик Тадеуш Ридзик. Він відомий як засновник і директор радіостанції "Радіо Марія в Польщі", а також телевізійного каналу "Телебачення Trwam".

У грудні 2017 року Тадеуш Ридзик запропонував створити список українців, які рятували поляків від УПА. Пам’ятник жертвам Волинської трагедії хотіли поставити на території товариства членів ордену Редемптористів, у Парку національної пам’яті, що його планував створити Ридзик.

Оскільки ця ініціатива викликала обурення української сторони та проукраїнських середовищ, зрештою від ідеї встановлення монументу в Торуні відмовилися.

На монумент негативно відредагували навіть особи, пов’язані з польськими кресовими середовищами у Польщі.

Читайте також:

У Ряшеві не хочуть пам'ятника жертвам УПА. У Єленій-Ґурі теж

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.