Делегація зі Львівщини вшанувала пам'ять загиблих українців у Польщі

У суботу, 15 червня, представники товариства "Надсяння" на чолі з головою міжобласного об'єднання "Закерзоння" Володимиром Середою та головою товариства "Надсяння" Соломією Риботицькою вшанували пам'ять невинно вбитих українців у с. Пискоровичі (Республіка Польща), а також запалили лампадки біля школи, в якій були замордовані українці.

Про це повідомляє Львівська ОДА.

 

Молебень в каплиці св. Івана Богослова на місці зруйнованої церкви в с. Пискоровичі очолив о. Христофор Блажієвський, парох церкви Преображення Господнього УГКЦ м. Ярослава.

Також вшанували невинно вбитих українців на цвинтарі в м. Лежайськ.

Довідково:

У с. Пискоровичі в ніч з 17 квітня на 18 квітня 1945 р. озброєні польські підрозділи з відділу NSZ (Narodowe Siły Zbrojne – пол.) під керівництвом Юзефа Задзерського - «Волиняка» без жодного приводу розстріляли в приміщенні школи майже 200 українців з Пискорович та навколишніх сіл, які під захистом декількох вояків Червоної Армії очікували транспорт для переселення до інших районів УРСР.

Всього жертвами підпільних польських військових загонів у 1944–1947 роках стали приблизно 700 громадян української національності з Пискорович та його присілків.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.