Спецпроект

Кінець мандрів суперечливого пам’ятника жертвам волинської трагедії?

Раніше не було можливості побудувати його зокрема у Торуні та Команчі. Зараз депутати сільської ґміни Яроцин, що у Підкарпатському воєводстві, вирішили встановити його у себе. Йдеться про спірний пам’ятник «Волинській різні», на якому, серед іншого, зображено дитину на вилах або сім’ю, що стоїть у вогні.

 
Фото з Фейсбук-сторінки StowarzyszenieUOZUN

"Історична правда" публікує цей матеріал із люб'язного дозволу автора та газети "Наше Слово".


Чекають на дозвіл

14-метровий пам'ятник жертвам Волинської трагедії буде розташований у селі Домостава біля швидкісної дороги S19. Про рішення депутатів ради в Яроцині, яке було прийнято 22 квітня, повідомило на своїй фейсбук-сторінці Товариство вшанування пам'яті жертв злочинів українських націоналістів у Вроцлаві.

"Дев'ять депутатів проголосували за проєкт постанови, 6 утримались, і ніхто не був проти. Постанова була направлена до юридичного офісу підкарпатського воєводи для легалізації. Після легалізації постанови наступним кроком буде отримання дозволу на будівництво у відділі архітектури у старостві", – йдеться в повідомленні організації.

Пам'ятник жертвам Волинської трагедії має складатися з трьох елементів. Центральний – орел у короні; на його розпростертих крилах розміщені назви місць, де відбувалися вбивства поляків.

Всередині орла – хрест, у якому розташована фігура дитини, настромлена на вила. Унизу – сім'ї з дітьми у вогні, а за ними мають видніти дитячі голови, настромлені на огорожу.

Автор монумента – покійний уже польський скульптор Анджей Пітинський, який жив у США. Згідно з його задумом, вила є алюзією на державний герб України – тризуб. Будівництво пам'ятника жертвам "Волинської різні" фінансувало Товариство ветеранів польської армії у Нью-Йорку.



Мандри монумента

Про пам'ятник стало відомо в лютому 2017 року. Спочатку він мав бути зведений у Ряшеві, але мер міста Тадеуш Ференц виступив проти цієї ідеї. Опісля монументом зацікавилося Товариство любителів Львова і південно-східних кресів із Єленьої Гори, яке подало проєкт до громадського бюджету.

Документи, однак, відхилили на самому початку. Члени організації, яка вирішила зайнятися будівництвом пам'ятника, вказали у своїй заяві місце, щодо якого міська влада вже мала інші плани.

 
Фото: Facebook/Społeczny Komitet Budowy Pomnika "Rzeź Wołyńska" w Jeleniej Górze

Наступним містом, де мав з'явитися пам'ятник, став Торунь. Монументом зацікавився відомий польський католицький священник Тадеуш Ридзик. Його хотіли поставити у Парку національної пам'яті, що його планував створити священник.

Опісля була пропозиція Команчі, Кельців та Сталевої Волі. Ці місцевості теж відмовилися. Ґміна Яроцин стала першою, яка погодилася на зведення монумента. В обґрунтуванні проєкту постанови ради, яку цитує Товариство з Вроцлава написано:

"Серед вбитих під час пацифікації є дуже велика кількість дітей, жінок та літніх людей. У багатьох довколишніх пацифікованих селах німців підтримували українські колаборанти, українська поліція та підрозділи СС "Галичина". Так було в Яроцині, Момотах Дольних і Гірних, Лонжеку Закліковському, Пікулах та інших".

Для будівництва пам'ятника скликано Громадський комітет, в якому головує війт ґміни. Комітет організував публічний збір коштів в країні та за кордоном, спрямований на викуп у приватних власників деяких земельних ділянок у селі Домостава, де має знаходитися монумент.



"Пробандерівське лобі"

Рішенню депутатів з Яроцина зраділо багато представників "кресового середовища". Серед них – працівник Вроцлавського університету професор Боґуслав Пазь.

Нагадаємо, що це той сам історик, який на фейсбук-сторінці у січні 2015 року під відео з кадрами знущання сепаратистів над українськими військовими написав: "Бандерівське стерво отримує по заслузі, що аж приємно! І як тут не кохати росіян?". Зараз у контексті пам'ятника у Яроцині він знову пише про війну в Україні.

 
Боґуслав Пазь

"Я маю інформацію про те, що пробандерівське лобі (зверніть увагу, що на 9 осіб, які голосували "за", аж 6 утрималися) вже якийсь час намагається заблокувати у воєводи успішне прийняття постанови (це розпочалося ще до прийняття постанови).

Увага – цього разу приводом для блокування громадської ініціативи є "загроза російського військового втручання в Україну". Так, ту саму Україну, яка є найбільшим експортером зброї та харчів до Росії.

Чомусь так складається, що протягом останніх тридцяти років навіть на тиждень в Україні ніхто не утримувався від прославляння вбивств бандерівцями поляків, євреїв, вірмен тощо. Необхідно стежити за цим питанням, а коли потрібно – звертатися до підкарпатського воєводи.

Рішення у цій справі буде ухвалюватися де факто не в Кракові, а у Варшаві на Жолібожі (саме там живе Ярослав Качинський – П.Л.), і покаже наміри ПіС (партія "Право та справедливість" – П.Л.) щодо поляків. У разі призупинення ініціативи наша реакція повинна бути твердою", – пише у соцмережі Боґуслав Пазь.

Треба сказати, не лише серед українських середовищ від початку ідея пам'ятника мала негативні відгуки. На монумент негативно відреагували навіть нащадки вбитих у 1943 році.

Зокрема, зовнішній вигляд пам'ятника обурив відомого польського композитора та диригента Кшесимира Дембського, який сам написав книжку про злочини на Волині.

"Це – демонстрація жорстокості, але у потворний спосіб. Художник повинен вміти робити такі речі добре", – сказав композитор, предки якого пов'язані з селом Кисилин на Волині, в інтерв'ю для тижневика "Do Rzeczy" у грудні 2017 року. Кшесимир Дембський остаточно відмовився підтримувати комітет, що мав займатися зведенням монумента в Єленій Горі у 2017 році.

 
Кшесимир Дембський

У Польщі пам'ятники жертвам Волинської трагедії або жертвам ОУН і УПА розташовані у багатьох містах. Проте жоден з них не викликає у суспільстві таких емоцій як монумент, що має бути зведений у Яроцині.


Читайте також:

Чи встановлять скандальний пам'ятник Волинській трагедії у Польщі? Спроба №4

У Ряшеві не хочуть пам'ятника жертвам УПА. У Єленій-Ґурі теж

Ігор Пошивайло: Музей Майдану: омріюючи майбутнє. Яка стратегія на 5 років

Маємо констатувати, що в Україні сьогодні пам’ять про Майдани притлумлюється, розвіюється під тиском розчарувань, «вигорання», нових викликів, політичних маніпуляцій. Соціологічні дослідження свідчать, що українці схильні забувати свою «гарячу історію». Особливу роль у збереженні та презентації травматичного минулого, реалізації державної політики пам’яті, а також формуванні відповідальної культури пам’яті відіграють музеї та меморіальні комплекси.

Іван Синєпалов: Щоденник Скотта: полярне вбрання

Недоліки нашого одягу – річ суто технічна, і обговорюємо ми її надто часто, щоб зараз детально розписувати; але за результатами цього нового дослідження наших арктичних попередників можу з задоволенням зазначити, що стає дедалі очевиднішим, що наше вбрання – найкраще з усіх, що будь-коли створювали для такої мети. Єдиний виняток – можливо, для весняних мандрів краще годилися б шкури, але ця альтернатива нам не доступна. Попри це, ми постійно вносимо дрібні вдосконалення

Олександр Алфьоров: З Днем народження, гривне!

25 років тому – 2 вересня 1996 р. до обігу, на зміну гіперінфльованим купонам, прийшла гривня. Але історія наших грошей почалась задовго до того! Слово «гривня» - похідне від слова «гривна», яке походить від слово "грива"/"шия" і позначало срібний обруч, який носили на шиї і який мав свою вагу.

Іван Синєпалов: Щоденник Скотта: «Жулік» знайшовся

Повертаючись, вони побачили собаку, який ішов по крижині з півночі. Тварина помчала до них, вистрибуючи на радощах. Тоді вони збагнули, що це наш давно загублений Жулік. На гриві в нього запеклась кров, а від нього самого сильно відгонило тюленячим жиром: шлунок набитий, але, судячи з гострого хребта, цей стан для нього радше незвичний; у денному світлі він видається здоровим та сильним і він явно дуже радий повернутися додому.