АНОНС: виставка «Утопія тоталітаризму. Реальні світи Орвела: від СРСР до РФ» ПЕРЕНОСИТЬСЯ

Відвідувачі виставки побачать раритети епохи, які наочно демонструють те, якими різноманітними способами пропаганда просочується в усі сфери людського життя.

Про це "Історичній Правді" по відомили в НМІУ.

 

В антиутопічному романі "1984" англійського письменника та публіциста Джорджа Орвелла змальовано тоталітарний режим, який цілком ігнорує базові гуманістичні принципи.

Влада на сторінках твору утверджується за допомогою безкінечної війни, терору, залякування та інформаційного одурманення населення.

Події, що розгортаються в романі, і низка символів дуже нагадують відповідні в Радянському Союзі, з його авторитарною однопартійною диктатурою, культом особи, концентраційними таборами й широко розгорнутим терором проти суспільства.

Виставковий проект візуалізує відвідувачеві два світи. Перший – Уінстона Сміта (головного героя твору), людини, яка багато років живе в закоренілому тоталітарному суспільстві, де постійно присутні тривога, страх і біль.

Другий – реалії радянської і російської систем, ідеологія яких полягає в максимальному розширенні зон впливу та утвердженні свого злочинного устрою шляхом поширення масової пропаганди з 1920-х рр. і до сьогодення, особливо на українських землях.

Куратор виставки Андрій Гуменюк, старший науковий співробітник Відділу історії України ХХ ст.

Час: 19 серпня, понеділок, з 15:00

Місце: Національний музей історії України, вул. Володимирська, 2., м. Київ

Контакт: 0962818285 (Валентина)

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.