АНОНС: Публічна дискусія «Чи ми – розділена нація?»

Український інститут національної пам’яті відновлює серію публічних дискусій «(Не)засвоєні уроки історії». Разом з істориками та лідерами суспільної думки пробуватимуть розібратися в питаннях національної самоідентифікації, проаналізувати суспільні настрої та шукатимуть шляхи подолання історичних комплексів.

Перша така зустріч під назвою "Чи ми – розділена нація?" відбудеться напередодні Дня Соборності України, повідомляють організатори.

 

Чому Акт Злуки 22 січня 1919 року увійшов у історію гарною велелюдною подією на Софійському майдані, але не призвів до реального створення єдиної держави? Яку ціну заплатила і нині платить Україна за свою Соборність?

Як від гасла "Схід і Захід разом!" перейти до копіткої щоденної праці для його втілення? Як російські фейки впливають на нашу єдність і що ми можемо цьому протиставити?


Відповідь на ці непрості запитання шукатимуть учасники дискусії:

- Оксана Забужко, письменниця;

- Віталій Портніков, телеведучий, політолог;

- Валентина Піскун, доктор історичних наук, фахівець з історії України початку ХХ століття;

- Антон Дробович, Голова Українського інституту національної пам'яті.


Модератор дискусії – історик, телеведучий. заступник головного редактора інтернет-видання "Історична правда" - Олександр Зінченко.


Передбачена пряма трансляція на Facebook.


Час: 21 січня, вівторок, 18.30


Місце: Інформаційно-виставковому центрі Музею Майдану, Майдан Незалежності 18/2, м. Київ


Організатори: Український інститут національної пам'яті, Інформаційно-виставковий центр Музею Майдану.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.