Спецпроект

Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр» ініціює перейменування станції метро «Дорогожичі» на «Бабин Яр»

Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр» ініціює перейменування станції Сирецько-Печерської лінії метрополітену «Дорогожичі» на станцію «Бабин Яр». З такою пропозицією вже подано звернення на ім’я Київського міського голови Віталія Кличка.

Фінансування усіх витрат, пов'язаних із процесом перейменування, буде здійснене Благодійним фондом, йдеться у повідомленні на сайті Меморіального центру.

 
Фотоколаж: Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр"

"Така ініціатива пов'язана із тим, що станція метро "Дорогожичі" розташована безпосередньо на історичній території урочища Бабин Яр – місця пам'яті, де у 1941-1943 рр. відбулася одна з найбільших трагедій Голокосту.

Щороку це місце відвідують десятки тисяч людей, у тому числі й з усього світу. Крім того, у майбутньому на території Бабиного Яру буде збудовано Меморіальний центр, що включатиме музейну, освітню, науково-дослідну частини, а також, власне, і сам меморіал.

Таким чином, перейменування станції метро спростить навігацію у місті для всіх, хто прагне відвідати це місце пам'яті, дізнатися більше про трагедію Бабиного Яру або вшанувати невинно вбитих, допоможе розкрити унікальність усієї місцевості та поширити знання про події, які тут відбулись" - йдеться у повідомленні.

"Бабин Яр є місцем злочину двох тоталітарних систем. Одна знищила у цьому місці тисячі невинних людей, а друга намагалася приховувати правду про ці події", – зауважив Максим Яковер, генеральний директор Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр".

"Перетворення місця забуття в місце пам'яті – це наш обов'язок перед Києвом, перед усім світом і перед наступними поколіннями. Переконаний, що перейменування станції метро "Дорогожичі" на "Бабин Яр" сприятиме переосмисленню киянами цієї місцевості", – додав Макс Яковер.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.