У Тернополі презентували документальну книгу про архів УПА

Документальне видання про архів УПА, збережений у криївці в церкві села Кордишів на Тернопільщині, презентували у четвер в обласному центрі.

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

 
Фото: Тернопільська облрада

"До книги "Бандерівська скриня: архів УПА з криївки в Кордишеві на Шумщині" увійшли унікальні документи, які випадково у 2011 році були виявлені на горищі сільської церкви.

У старій скрині, своєрідному "сейфі", повстанці зберігали сотні архівних документів-свідчень боротьби воїнів УПА із німецькими окупантами та підрозділами НКВС.

Це – різноманітні накази, агітаційні матеріали, звернення, листівки, інструкції, датовані кінцем 40-х, початком 50-х років минулого століття", - розповів уродженець села, а нині – начальник обласного управління культури Григорій Шергей.

За його словами, минулого року коли продовжилися дослідження сакральної споруди у Кордишеві, було знайдено ще одну замасковану криївку.

В обох підпільних сховищах було виявлено зброю, набої, одяг та побутові предмети, якими користувалися українські повстанці.

У новій книзі подано матеріали, зібрані експедицією Тернопільського обласного центру охорони та наукових досліджень пам'яток культурної спадщини.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.