Парламент Сирії визнав геноцид вірмен в Османській імперії

Сирійський парламент одноголосно проголосував за визнання масового вбивства вірмен у Османській імперії на початку ХХ століття геноцидом.

Про це законодачий орган повідомив 13 лютого, пише Радіо Свобода.

Вшанування пам'яті жертв геноциду вірмен у Єревані, квітень 2019 року
Вшанування пам'яті жертв геноциду вірмен у Єревані, квітень 2019 року

Сирійські депутати ухвалили резолюцію "Щодо геноциду вірмен з боку Османської імперії" на тлі зростання напруги з сусідньою Туреччиною та протистояння на північному заході країни.

"Парламент Сирії… засуджує та визнає злочин геноциду проти вірмен з боку держави Османська імперія на початку ХХ толіття, засуджує будь-які спроби з будь-якого боку заперечувати цей злочин та спотворювати історичну правду щодо нього, а також визнає його одним із найбільш жорстоких та страшних злочинів проти людяності", – йдеться в резолюції.

Заява пролунала в період посилення напруги між Сирією та Туреччиною. Протягом останніх 10 днів Туреччина втратила 14 солдатів у Сирії і стверджує, що вбила у відповідь понад 100 сирійських військових, відданих президенту Башару Асаду.

Туреччина в останні дні наростила військову присутність в Ідлібі, останньому сирійському регіоні на захід від Євфрату під контролем збройної опозиції.

Анкара намагається зупинити наступ сирійських проурядових військ на Ідліб. 12 лютого президент Туреччини Реджеп Ердоган пообіцяв зробити "все необхідне", аби відтіснити сирійську армію.


ДОВІДКА. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть Османська імперія вдавалася до регулярних переслідувань та гонінь на вірмен. За даними низки істориків, зокрема в 1915 році було вбито понад 1,5 мільйони вірмен. Факт геноциду вірменського народу в Османській імперії визнали понад 20 держав, а також Європарламент і Всесвітня рада церков.

Туреччина традиційно заперечує звинувачення у геноциді вірмен і болісно реагує на критику з цього приводу. В Анкарі наполягають на відмові від терміну "геноцид" щодо подій 1915 року, заявляючи, що жертвами були як вірмени, так і турки.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.