Укрпошта спільно з УІНП ввели в обіг марки із серії «Збройні формації Української революції 1917-1921 рр.»

Презентація трьох знаків поштової оплати: «Козак 1-го Українського полку імені Богдана Хмельницького», «Козак 1-ї Української (Синьожупанної) дивізії», «Козак Окремого загону Січових Стрільців» відбулася 13 жовтня у рамках відкриття виставки «Воля України або смерть».

Про це йдеться на сайті Укрпошти.

 

Спецпогашення відбулося за участі міністра культури та інформаційної політики України Олександра Ткаченка, начальника управління філателістичної продукції Укрпошти Наталії Мухіної, голови Українського інституту національної пам'яті Антона Дробовича, істориків, представників Пласту, громадськості.

Дизайн поштових марок, конвертів та штемпеля "Перший день" виконав художник Валерій Руденко.

Тираж кожної марки – 130 тисяч примірників, номіналом – 9 грн.

Серія "Збройні формації Української революції 1917-1921 р. р." започаткована Укрпоштою спільно з УІНП у 2019 році та була присвячена 100-річчю подій Української революції 1917-1921 рр. Минулого року введено в обіг марки "Стрілець Української Галицької Армії (УГА)" та "Козак кінного полку Чорних запорожців".


Довідково. Перший український козачий полк ім. гетьмана Б. Хмельницького, до складу якого вступити 3200 добровольців, створено на початку травня 1917 року. Він став першим українським підрозділом у складі російської армії після початку революції. Після проголошення УНР, у листопаді 1917 року, полк включений до складу 1-ї Сердюцької дивізії.

У лютому–березні 1918 року із українців – військовополонених російської армії, німецьким військовим командуванням, за ініціативи Союзу визволення України, були сформовані дві піхотні дивізії для української армії.

Свою назву – Синьожупанники – дивізії отримали за кольором одностроїв, що були пошиті спеціально для українських частин. Наприкінці квітня 1918 року була розформована німцями. Згодом, у 1919 році, в армії УНР, у 3-й Залізній дивізії, був створений 7-й Синій полк, який продовжив традиції синьожупанників.

Формація Окремого загону Січових Стрільців розпочала свій шлях із Галицько-буковинського куреня, що був створений у Києві восени 1917 року із українців – колишніх вояків австро-угорської армії. Згодом перейменований в курінь Січових Стрільців, а надалі послідовно розгорнутий у полк, Окремий загін та у Корпус Січових Стрільців. Вони вважалися однією із найкращих частин Армії УНР.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.