АНОНС: онлайн-дискусія «Минуле, яке не минає. Радянські патерни організованого насилля і сучасні пострадянські суспільства»

Міжнародна асоціація гуманітаріїв і Департамент соціальних наук ЄГУ запрошують до участі в онлайн-дискусії 22 жовтня

Після Другої світової війни радянська ідеологічна система (через інститути освіти, пресу, художню літературу, кінематограф) закріпила в суспільній свідомості стійкий образ нелюдської жорстокості - "фашисти". Стійкість цього образу ще раз продемонструвала себе в зв'язку з нинішніми подіями в Білорусі. Разом з тим в публічних обговореннях регулярно згадуються й інше відсилання - "нквдисти", яке вказує на історичну спадкоємність між державними аппаратами насилля радянського періоду і сучасності.

Мета дискусії - обговорити:

  • наскільки обгрунтованим є твердження про такого роду наступності стосовно пострадянських суспільств,
  • наскільки вона усвідомлюється в суспільній свідомості,
  • яким чином може відбуватися дезавуювання і подолання антигуманних патернів організованого насильства в наших суспільствах?
     

Учасниці дискусії:

Ірина Романова,

кандидатка історичних наук, професорка Європейського гуманітарного університету, запрошена професорка в Institut d'Études Politiques de Paris. Дослідницькі інтереси: політика пам'яті, історія Білорусі в XX столітті, радянська історія. У 2019 році опублікувала збірку документів "Улада і грамадства БССР у 1929 - 1939 рр.", за яку була удостоєна премії ім. Алеся Адамовича.

Олена Трубіна,

докторка філософських наук, професорка соціальної теорії в Уральському федеральному університеті, директорка Центру глобального урбанізму, авторка публікацій про зв'язок між розповідями і персональною ідентичністю, а також з питань пам'яті і травми.

Є однією з ініціаторок концептуального руху "Глобальний Схід".

Наталія Шліхта,

Кандидатка історичних наук, захистила докторську дисертацію в Центральноєвропейському університеті. З 2012 року очолює кафедру історії в Національному університеті "Києво-Могилянська Академія".

Авторка монографій: "Церква тих, хто вижив. Радянська Україна, середина 1940-х - початок 1970-х рр" (2012), "Історія радянського Суспільства: Курс лекцій" (2015).

Модераторка - Тетяна Щітцова (докторка філософських наук, професорка департаменту соціальних наук ЄГУ, головна редакторка філософсько-культурологічного журналу Topos)

Робочі мови: білоруська, російська, українська.

/Спікери виступатимуть російською/

Деталі участі у дискусії тут https://www.facebook.com/events/3550569398297333/

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.